Вирадэй таблетки инструкция по применению взрослым

Овальные двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой розового цвета с надписью «V» на одной стороне.

1 таблетка содержит:
активное вещество: 200 мг эмтрицитабина, 300 мг тенофовира дизопроксил фумарата (эквивалентно 245 мг тенофовира дизопроксила), 600 мг эфавиренца;
вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, кроскармеллоза натрия, железа оксид красный (Е172), гидроксипропилметилцеллюлоза, крахмал кукурузный, магния стеарат, натрия лаурилсульфат, гидроксипропилцеллюлоза;
состав оболочки: Opadry АМВ Pink 80W54485 (поливиниловый спирт (частично гидролизованный), титана диоксид (Е171), тальк, лецитин (Е322), ксантановая камедь (Е415), оксид железа желтый (Е172), оксид железа красный (Е172), Opadry АМВ 80W56843 Brown (поливиниловый спирт (частично гидролизованный), титана диоксид (Е171), тальк, железа оксид красный (Е172), лецитин (Е322), ксантановая камедь (Е415)).

Противовирусные средства для системного применения. Комбинации противовирусных препаратов для лечения ВИЧ инфекции.
Код ATX: J05AR06

Эфавиренц – ненуклеозидный ингибитор обратной транскриптазы (ННИОТ) вируса иммунодефицита человека тип 1 (ВИЧ-1). Эфавиренц является неконкурентным ингибитором обратной транскриптазы ВИЧ-1 и незначительно подавляет обратную транскриптазу ВИЧ-2 или ДНК-полимеразы (α, β, γ или δ). Эмтрицитабин – это нуклеозидный аналог цитидина. Тенофовира дизопроксил фумарат превращается in vivo в тенофовир, аналог нуклеозидного монофосфата (нуклеотида) аденозина монофосфата.
Эмтрицитабин и тенофовир фосфорилируются под действием клеточных ферментов с образованием эмтрицитабина трифосфата и тенофовира дифосфата, соответственно. В исследованиях in vitro было показано, что и эмтрицитабин, и тенофовир могут быть полностью фосфорилированы при одновременном присутствии в клетках. Эмтрицитабин трифосфат и тенофовир дифосфат конкурентно ингибируют обратную транскриптазу ВИЧ-1, что приводит к прекращению синтеза цепи ДНК.
Эмтрицитабин и тенофовир дифосфат являются слабыми ингибиторами ДНК-полимеразы млекопитающих, не наблюдалось признаков токсичности по отношению к митохондриям in vitro и in vivo.

Вирадэй представляет собой комбинацию с фиксированной дозой эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира дизопроксил фумарата. Лекарственное средство показано для лечения инфекции, вызванной вирусом иммунодефицита человека 1-го типа (ВИЧ-1 инфекции), у взрослых в возрасте 18 лет и старше с уровнями вирусологической супрессии РНК ВИЧ-1 < 50 копий/мл при проведении комбинированной антиретровирусной терапии в течение более трёх месяцев. У пациентов не должно быть случаев вирусологической неэффективности при любой предшествующей антиретровирусной терапии, и до начала первого курса их антиретровирусного лечения должно быть доказано отсутствие штаммов вируса с мутациями, вызывающими выраженную устойчивость к каждому из трех компонентов лекарственного средства Вирадэй.
В настоящее время нет данных о клинических исследованиях с фиксированной комбинацией эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира дизопроксил фумарата у пациентов, ранее не получающих лечение, или у пациентов с интенсивной предшествующей терапией.
Отсутствуют данные в поддержку сочетания фиксированной комбинации эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира дизопроксил фумарата с другими антиретровирусными средствами.

Лечение должен начать врач, который имеет опыт в лечении ВИЧ-инфекции.
Таблетки следует принимать внутрь один раз в день, не разжевывая и запивая достаточным количеством воды.

Режим дозирования

Взрослые
Рекомендуемая доза лекарственного средства Вирадэй составляет 1 таблетка 1 раз в сутки. Если прием дозы лекарственного средства был пропущен в течение 12 часов с момента обычного приема, то пациенту следует как можно скорее принять Вирадэй и вернуться к нормальному режиму дозирования. Если после пропуска приема дозы прошло более 12 часов, а это почти время приема следующей дозы, то пациенту не следует принимать пропущенную дозу, просто нужно возобновить обычный режим дозирования.
Если в течение 1 часа после приема лекарственного средства у пациента возникла рвота, следует принять еще одну таблетку. Если рвота у пациента возникла позже, чем через 1 час после приема лекарственного средства, то еще одну таблетку принимать не следует. Лекарственное средство Вирадэй рекомендуется принимать натощак, так как пища может увеличить экспозицию эфавиренца и может привести к увеличению частоты побочных реакций. Для улучшения переносимости эфавиренца и предупреждения развития нежелательных эффектов со стороны нервной системы, рекомендуется принимать Вирадэй перед сном.
Предполагается, что экспозиция (AUC) тенофовира будет примерно на 30% ниже после приёма лекарственного средства Вирадэй натощак, по сравнению с приёмом её отдельного компонента тенофовира дизопроксил фумарата с пищей. Данные по снижению фармакокинетического воздействия в клинических условиях отсутствуют. У пациентов с подавленной вирусологической активностью можно ожидать, что клиническая значимость этого снижения будет ограничена.
Если показано прекращение терапии одним из компонентов лекарственного средства Вирадэй или если необходима модификация дозы, доступны отдельные препараты эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира дизопроксил фумарата. Пожалуйста, обратитесь к инструкции по применению этих лекарственных средств.
При прекращении лечения лекарственным средством Вирадэй следует учесть длительный период полувыведения эфавиренца и длительный внутриклеточный период полувыведения эмтрицитабина и тенофовира. Из-за внутрипопуляционной вариабельности этих параметров и сообщений в отношении развития резистентности, следует обратиться к руководствам по лечению ВИЧ, а также принять во внимание причину прекращения лечения.
Коррекция дозы: если Вирадэй назначают совместно с рифампицином пациентам с массой тела 50 кг или более, может быть рассмотрен приём ещё дополнительной дозы эфавиренца 200 мг/день (общая доза 800 мг).

Особые группы пациентов

Пациенты пожилого возраста
Следует с осторожностью назначать Вирадэй пациентам пожилого возраста.
Нарушения функции почек
Вирадэй не рекомендуется к применению пациентам с умеренным или тяжелым нарушением функции почек (клиренс креатинина (КК) < 50 мл/мин).
Пациентам с умеренным или тяжелым нарушением функции почек требуется коррекция дозирования эмтрицитабина и тенофовира дизопроксил фумарата, которая не может быть успешно выполнена при назначении таблетки комбинированного лекарственного средства (см. раздел «Меры предосторожности»).
Нарушения функции печени
Фармакокинетика лекарственного средства не изучалась у пациентов с нарушением функции печени. Пациентов с легкой формой заболевания печени (класс А по Чайлд-Пью-Туркотту (ЧПТ)) можно лечить с использованием рекомендованной терапевтической дозы лекарственного средства Вирадэй. Пациентам необходим тщательный контроль нежелательных реакций, особенно нарушений со стороны нервной системы, связанных с приемом эфавиренца.
Если пациенты с сочетанной инфекцией ВИЧ и ВГВ прекращают приём лекарственного средства Вирадэй, то они должны находиться под тщательным контролем для диагностики обострения гепатита.
Дети
Безопасность и эффективность применения препарата у детей в возрасте до 18 лет не установлена.

Резюме профиля безопасности
Комбинация эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира дизопроксил фумарата изучалась на 460 пациентах в виде таблетки комбинированного препарата с фиксированной дозой (исследование AI266073) или в виде монокомпонентных препаратов (исследование GS-01-934). Нежелательные реакции, как правило, соответствуют тем, которые наблюдались в предыдущих исследованиях отдельных компонентов. Наиболее частыми нежелательными реакциями были психические расстройства (16%), нарушения нервной системы (13%) и желудочно-кишечные расстройства (7%).
Сообщалось о тяжелых кожных реакциях, таких как синдром Стивенса-Джонсона и мультиформная эритема; психоневрологических побочных реакциях (в том числе о тяжелой депрессии, смерти в результате суицида, психозоподобном поведении, судорогах); тяжелых печеночных проявлениях; панкреатите и молочнокислом ацидозе (иногда с летальным исходом).
Также сообщалось о редких случаях нарушения функции почек, почечной недостаточности и тубулопатии проксимального типа (включая синдром Фанкони), иногда приводящих к костной патологии (нередко способствующей переломам). Рекомендуется проводить мониторинг функции почек у пациентов, получающих Вирадэй. Прекращение терапии лекарственным средством Вирадэй у пациентов с сочетанной инфекцией ВИЧ и ВГВ может привести к тяжелому обострению гепатита.
Назначение Вирадэй с пищей может увеличить экспозицию эфавиренца и может приводить к увеличению частоты побочных реакций.

Список нежелательных реакций

Нежелательные реакции в клинических исследованиях и пост-маркетингового опыта применения комбинации эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира дизопроксил фумарата и отдельных компонентов данной комбинации при комбинированной антиретровирусной терапии, приведены ниже в таблице 1, в которой нежелательные реакции распределены по системам организма, частоте и компонентам комбинированного лекарственного средства. В каждой частотной группировке нежелательные эффекты указаны в порядке снижения степени их клинической значимости.
Классификация частоты развития побочных эффектов: очень часто (≥ 1/10), часто (≥1/100 — < 1/10), нечасто (≥1/1000 — < 1/100), редко (≥1/10000 — <1/1000).
Побочные реакции, связанные с приемом комбинированного препарата: Возникающие при лечении нежелательные реакции, которые считаются, возможно, или вероятно, связанными с приемом комбинированного лекарственного средства и которые не были связаны с одним из отдельных компонентов лекарственного средства Вирадэй, включают в себя:
Часто: анорексия
Нечасто: — сухость во рту
— бессвязная речь
— повышенный аппетит
— снижение либидо
— миалгия
Нежелательные реакции, связанные с приемом лекарственного средства Вирадэй или его отдельных компонентов:
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы: часто – нейтропения; нечасто – анемия¹.
Нарушения со стороны иммунной системы: часто – аллергические реакции; нечасто – гиперчувствительность.
Нарушения метаболизма и питания: очень часто – гипофосфатемия²; часто – гипертриглицеридемия³, гипергликемия; нечасто – гиперхолестеринемия³, гипокалиемия²; редко – лактатацидоз³.
Психические нарушения: часто – депрессия (тяжелая в 1,6% случаев)³, тревога³, необычные сновидения³, бессонница³; нечасто – попытка самоубийства³, суицидальное поведение³, психоз³, мания³, паранойя³, галлюцинации³, эйфория³, склонность к аффекту³, спутанность сознания³, агрессия³; редко – совершенное самоубийство^3,4, бред^3,4, невроз^3,4.
Нарушения со стороны нервной системы: очень часто – головная боль, головокружение; часто – нарушения мозжечковой координации и равновесия³, сонливость (2,0%)³, головная боль (5,7%)³, снижение концентрации внимания (3,6%)³, головокружение (8,5%)³; нечасто – судороги³, амнезия³, нарушение мышления³, атаксия³, нарушение координации движений³, возбуждение³, тремор.
Нарушения со стороны органа зрения: нечасто – нечеткость зрения.
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринта: нечасто – шум в ушах, головокружение (вертиго).
Нарушения со стороны сосудов: нечасто – «приливы» крови к коже лица.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта: очень часто – диарея, тошнота, рвота; часто – боли в животе, повышение уровня амилазы, в том числе амилазы поджелудочной железы, повышение уровня липазы сыворотки, диспепсия, вздутие живота, метеоризм; нечасто – панкреатит³.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей: часто – повышение уровней аспартатаминотрансферазы (ACT), аланинаминотрансферазы (АЛТ), гаммаглутамилтрансферазы (ГГТ), гипербилирубинемия, повышение уровней трансаминаз; нечасто – острый гепатит; редко – печеночная недостаточность^3,4, стеатоз печени³, гепатит.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей: очень часто – кожная сыпь; часто – кожный зуд, везикулобулёзная сыпь, пустулёзная сыпь, макуло-папулёзная сыпь, крапивница, изменение цвета кожи (усиленная пигментация)¹; нечасто – синдром Стивенса-Джонсона, мультиформная эритема³, кожная сыпь тяжелого течения (< 1%), ангионевротический отек⁴; редко – фотоаллергический дерматит.
Нарушения со стороны мышечной, скелетной и соединительной ткани: очень часто – повышенный уровень креатинкиназы; нечасто – рабдомиолиз², мышечная слабость²; редко – остеомаляция (проявляется как боль в костях и нечасто является одной из причин переломов)^2,4, миопатия².
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей: нечасто – повышенный уровень креатинина, протеинурия, проксимальная почечная тубулопатия, включая синдром Фанкони; редко – почечная недостаточность (острая и хроническая), острый тубулярный некроз, нефрит (включая острый интерстициальный нефрит)⁴, нефрогенный несахарный диабет.
Нарушения со стороны репродуктивной системы и молочных желез: нечасто – гинекомастия.
Общие нарушения и реакции в месте введения: очень часто – астения; часто – повышенная утомляемость, боль.
¹ При применении эмтрицитабина у детей анемия наблюдалась часто, а изменение цвета кожи (усиление пигментации) – очень часто.
² Эти нежелательные реакции могут возникнуть как следствие тубулопатии проксимального типа. При отсутствии данного состояния эти нежелательные реакции не считаются причинно-связанными с тенофовира дизопроксил фумаратом.
³ См. раздел «Описание отдельных побочных реакций».
⁴ Эти побочные реакции были установлены в пост-маркетинговых наблюдениях для каждого компонента: эфавиренца, эмтрицитабина или тенофовира дизопроксил фумарата.

Описание отдельных побочных реакций

Сыпь
В клинических испытаниях эфавиренца сыпь проявлялась как слабо или умеренно выраженные макулопапулезные кожные высыпания, возникающие в течение первых двух недель после начала терапии эфавиренцем. У большинства пациентов сыпь исчезала в течение одного месяца при продолжении терапии эфавиренцем. У пациентов, прервавших лечение из-за сыпи, приём Вирадэй может быть возобновлен. При повторном применении лекарственного средства Вирадэй рекомендуется использование соответствующих Симптомы со стороны нервной системы часто связаны с эфавиренцем, одним из компонентов лекарственного средства Вирадэй. В клинических контролируемых исследованиях эфавиренца, симптомы со стороны нервной системы от умеренно до сильно выраженной интенсивности отмечались у 19% (выраженной 2%) пациентов, а у 2% пациентов из-за данных симптомов лечение прекратили. Они обычно проявляются в течение первых одного или двух дней терапии эфавиренцем и, как правило, исчезают после двух-четырех недель лечения. Они могут возникать чаще, если Вирадэй принимают одновременно с пищей, возможно, из-за повышения концентрации эфавиренца в плазме. Приём лекарственного средства Вирадэй перед сном улучшает переносимость этих симптомов.
антигистаминных препаратов и/или кортикостероидов.
Нарушения психики
Пациенты с указанием в анамнезе на психические расстройства. подвергаются в большей степени риску развития серьезных психических побочных реакций, перечисленных в колонке таблицы для эфавиренца.
Симптомы со стороны нервной системы:
Симптомы со стороны нервной системы часто связаны с эфавиренцем, одним из компонентов лекарственного средства Вирадэй. В клинических контролируемых исследованиях эфавиренца, симптомы со стороны нервной системы от умеренно до сильно выраженной интенсивности отмечались у 19% (выраженной 2%) пациентов, а у 2% пациентов из-за данных симптомов лечение прекратили. Они обычно проявляются в течение первых одного или двух дней терапии эфавиренцем и, как правило, исчезают после двух-четырех недель лечения. Они могут возникать чаще, если Вирадэй принимают одновременно с пищей, возможно, из-за повышения концентрации эфавиренца в плазме. Приём лекарственного средства Вирадэй перед сном улучшает переносимость этих симптомов.
Печеночная недостаточность при приеме эфавиренца
В постмаркетинговом периоде сообщалось о печеночной недостаточности, включая случаи у пациентов без ранее существовавшего заболевания печени или других известных факторов риска, иногда характеризующейся молниеносным течением, в некоторых случаях приводя к необходимости трансплантации печени или летальному исходу.
Нарушение функции почек
Так как применение Вирадэй может привести к поражению почек, рекомендуется проводить мониторинг их функции. После отмены тенофовира дизопроксил фумарата тубулопатия проксимального типа, как правило, устраняется или состояние улучшается. Однако у некоторых пациентов снижение клиренса креатинина устраняется не полностью, несмотря на отмену тенофовира дизопроксил фумарата. У пациентов с риском развития почечной недостаточности (например, у пациентов с исходными почечными факторами риска, прогрессирующим ВИЧ-заболеванием, или у пациентов, получающих сопутствующую терапию нефротоксичными препаратами) существует более высокий риск развития неполного восстановления функции почек, несмотря на отмену тенофовира дизопроксил фумарата (см. раздел «Меры предосторожности»).
Взаимодействие с диданозином
Одновременное применение лекарственного средства Вирадэй и диданозина не рекомендуется, так как это приводит к повышению системной концентрации диданозина на 40-60%, что может увеличивать риск развития побочных реакций, связанных с приемом диданозина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Редко сообщалось о случаях панкреатита и лактатацидоза, иногда с летальным исходом.
Лактатацидоз и тяжелая гепатомегалия со стеатозом
Были сообщения о случаях лактатацидоза при использовании аналогов нуклеозидов, как правило, связанного с жировой дистрофией печени. Лечение аналогами нуклеозидов необходимо прекратить в случаях развития симптоматической гиперлактатемии и метаболического / молочнокислого ацидоза, прогрессирующей гепатомегалии или быстрого повышения уровня аминотрансфераз.
Липиды, липодистрофии и метаболические нарушения
Комбинированная антиретровирусная терапия (КАРТ) была связана с метаболическими нарушениями, такими как гипертриглицеридемия, гиперхолестеринемия, резистентность к инсулину, гипергликемия и гиперлактатемия. КАРТ связана с перераспределением жира (липодистрофия) у ВИЧ-инфицированных пациентов, включая атрофию подкожного жира на периферии и лице, накопление внутрибрюшного и висцерального жира, гипертрофией молочных желез и накоплением жира в задней части шеи («горб бизона»).
Синдром восстановления иммунитета
У ВИЧ-инфицированных пациентов с тяжелой формой иммунодефицита на момент начала комбинированной антиретровирусной терапии может возникнуть воспалительная реакция на асимптоматические или остаточные оппортунистические инфекции. Также сообщалось об аутоиммунных нарушениях (таких как болезнь Грейвса); однако данные о времени начала таких явлений сильно разнятся, и эти случаи могли иметь место спустя несколько месяцев после начала лечения (см. раздел «Меры предосторожности»).
Остеонекроз
Сообщалось о случаях остеонекроза, в частности у пациентов с общеизвестными факторами риска, поздней стадией ВИЧ-инфекции или длительным приемом комбинированной антиретровирусной терапии. Частота возникновения указанного явления неизвестна (см. раздел «Меры предосторожности»).
Дети
Данных по безопасности для детей до 18 лет недостаточно. В этой популяции прием препарата противопоказан.
Другие особые группы пациентов
Пациенты пожилого возраста
Применение лекарственного средства Вирадэй у пациентов в возрасте старше 65 лет не изучено. Более вероятно, что у людей пожилого возраста могут быть снижены функции почек или печени, поэтому следует проявлять осторожность при лечении пожилых пациентов лекарственным средством Вирадэй.
Пациенты с нарушением функции почек
Поскольку тенофовир может оказывать нефротоксическое действие, пациентам с нарушением функции почек, принимающим данный препарат, рекомендуется тщательный контроль функции почек (см. разделы «Способ применения и дозировка» и «Меры предосторожности»).
Пациенты с сочетанной инфекцией ВИЧ/ВГВ или ВГС
Профиль безопасности эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира у пациентов с ко-инфекцией ВИЧ/ВГВ или ВИЧ/ВГС был схож с профилем безопасности, который наблюдался у пациентов, инфицированных только ВИЧ. Тем не менее, как ожидалось, повышение уровней ACT и АЛТ у данной группы пациентов встречалось чаще, чем в общей популяции ВИЧ-инфицированных пациентов.
Обострения гепатита после прекращения лечения
У ВИЧ-инфицированных пациентов с сопутствующей инфекцией ВГВ отмечались клинические и лабораторные признаки обострения гепатита после прекращения лечения.
В случае появления каких-либо нежелательных реакций, в том числе не указанных в инструкции, Вам следует обратиться к врачу.

— повышенная чувствительность к действующим веществам или к любому из вспомогательных веществ;
— тяжелая печеночная недостаточность (класс С по Чайлд-Пью-Туркотту);
— совместное применение с терфенадином, астемизолом, цизапридом, мидазоламом, триазоламом, пимозидом, бепридилом, или алкалоидами спорыньи (например, эрготамин, дигидроэрготамин, эргоновин и метилэргоновин). Конкуренция за цитохром Р450 (CYP) ЗА4 эфавиренца может привести к торможению метаболизма и создать потенциал для серьезных и/или угрожающих жизни побочных реакций (например, сердечные аритмии, длительная седация или угнетение дыхания);
— совместное применение с вориконазолом. Эфавиренц значительно снижает концентрации вориконазола в плазме, а вориконазол также значительно повышает концентрации эфавиренца в плазме. Так как Вирадэй является комбинированным лекарственным средством с фиксированными дозами, доза эфавиренца не может быть изменена;
— совместное применение с растительными препаратами, содержащими Зверобой продырявленный (Hypericum perforatum), из-за риска снижения концентраций в плазме крови и ослабления клинических эффектов эфавиренца;
— детский и подростковый возраст до 18 лет (безопасность и эффективность применения у детей в возрасте до 18 лет не установлены).

При приеме большей, чем прописано врачом, дозы лекарства следует немедленно обратиться к специалистам для оказания своевременной медицинской помощи!
Симптомы
Некоторые пациенты сообщили об усилении симптомов со стороны нервной системы при случайном приеме 600 мг эфавиренца 2 раза в день. У одного пациента возникли непроизвольные мышечные сокращения.
Лечение
В случае передозировки необходимо контролировать развитие у пациентов признаков интоксикации и по мере необходимости назначать стандартную поддерживающую терапию.
Для удаления невсосавшегося эфавиренца следует использовать активированный уголь. Специфического антидота не существует. В связи с высокой степенью связывания эфавиренца с белками, удаление из крови существенного количества препарата с помощью диализа маловероятно.
До 30% дозы эмтрицитабина и примерно 10% дозы тенофовира могут быть удалены с помощью гемодиализа. Возможно ли путем перитонеального диализа удалить эмтрицитабин или тенофовир, не известно.

Пропуск очередного приема лекарственного средства Вирадэй
Не следует принимать двойную дозу, чтобы скомпенсировать пропуск приема лекарственного средства Вирадэй. Примите Вашу обычную дозу препарата немедленно и продолжайте принимать на следующий день, как предписано.

Прекращение приема лекарственного средства Вирадэй
Не следует прекращать прием лекарственного средства Вирадэй без консультации с лечащим врачом. Прекращение приема лекарственного средства Вирадэй может серьезно повлиять на эффективность терапии в будущем. При прекращении приема лекарственного средства Вирадэй поговорите со своим врачом, перед тем как возобновить прием таблеток Вирадей. В случае возникновения проблем во время лечения или с целью коррекции дозы врач может рассмотреть вопрос о назначении отдельных компонентов лекарственного средства в виде монопрепаратов.
Если у Вас появятся дальнейшие вопросы по применению данного средства, посоветуйтесь с врачом или фармацевтом.

Лекарственное средство Вирадэй содержит эфавиренц, эмтрицитабин и тенофовир, поэтому любые взаимодействия, которые наблюдались с соответствующими монокомпонентными препаратами, могут возникать также и при применении лекарственного средства Вирадэй. Исследования лекарственных взаимодействий для этих веществ проводились только у взрослых.
— Вирадэй не следует принимать совместно с препаратами ламивудина/зидовудина, эмтрицитабина/рилпивирина/тенофовира дизопроксил фумарата, эмтрицитабина/ тенофовира алафенамида, эмтрицитабина, ламивудина, абакавира сульфата/ламивудина, элвитегравира/кобицистата/эмтрицитабина/тенофовира алафенамида, эмтрицитабина/ рилпивирина/тенофовира алафенамида, элвитегравира/кобицистата/эмтрицитабина/ тенофовира дизопроксил фумарата, абакавира сульфата/ламивудина/зидовудина, эмтрицитабина/тенофовира дизопроксил фумарата, тенофовира алафенамида или тенофовира дизопроксил фумарата.
Вирадэй также не следует принимать совместно с эфавиренцем, кроме тех случаев, когда это предписано лечащим врачом.
— Вориконазол не следует принимать совместно с Вирадэй, поскольку может снизиться его эффективность или возрасти риск развития побочных эффектов лекарственного средства Вирадэй.
— Вирадэй не следует принимать совместно с адефовира дипивоксилом.
Также важно сообщить своему лечащему врачу, если вы принимаете одно из следующих лекарственных средств:
— Саквинавир, кларитромицин, позаконазол, итраконазол, боцепревир, симепревир или софосбувир/велпатасвир; может потребоваться замена данных лекарственных средств на другие при необходимости одновременного применения с Вирадэй.
— Блокаторы кальциевых каналов (дилтиазем, верапамил и др.), индинавир, маравирок, иммуносуппрессанты (циклоспорин, такролимус или сиролимус), метадон, рифабутин, рифампин, гиполипидемические средства (аторвастатин, правастатин, симвастатин), антидепрессанты (бупропион, сертралин). Может потребоваться коррекция дозы этих лекарственных средств при одновременном применении с Вирадэй.
— Диданозин; тенофовира дизопроксил фумарат (компонент Вирадэй) может повышать концентрацию диданозина в крови, что может повысить выраженность побочных эффектов. Пациенты, принимающие Вирадэй и диданозин, должны находиться под тщательным врачебным наблюдением. Кроме того, может потребоваться коррекция дозы диданозина.
Атазанавира сульфат, дарунавир и ритонавир, лопинавир/ритонавир, софосбувир/велпатасвир или ледипасвир/софосбувир; данные лекарственные средства могут повысить концентрацию тенофовира дизопроксил фумарата (компонента Вирадэй) в крови, что может повысить выраженность побочных эффектов. Не рекомендуется принимать софосбувир/велпатасвир и атазанавира сульфат одновременно с Вирадэй. Пациенты, принимающие одновременно Вирадэй, дарунавир и ритонавир или Вирадэй и лопинавир/ритонавир, должны находиться под тщательным врачебным наблюдением. Доза лопинавира/ритонавира должна быть увеличена при совместном приеме с эфавиренцем.
Противосудорожные лекарственные средства (например, фенитоин, карбамазепин) или фенобарбитал. Может потребоваться замена данных лекарственных средств на другие либо периодический контроль их концентрации в крови.
В данном перечне перечислены не все лекарственные средства, которые могут вызывать проблемы при совместном приеме с Вирадэй. Проинформируйте Вашего лечащего врача обо всех лекарствах, которые Вы принимаете.
Храните полный список всех рецептурных и безрецептурных лекарственных средств, а также фитопрепаратов, которые вы принимаете, с указанием дозы и частоты приема. Составьте новый список в случае начала или прекращения приема лекарств или фитопрепаратов, или изменения дозы. Предоставьте копию этого списка лечащему врачу во время каждого визита. Это даст вашему врачу полную картину того, какие лекарственные средства вы принимаете.

Совместное применение с другими лекарственными средствами

Вирадэй, как фиксированную комбинацию, не следует назначать одновременно с другими лекарственными средствами, содержащими те же активные компоненты – эмтрицитабин или тенофовира дизопроксил фумарат. Вирадэй не следует назначать вместе с препаратами, содержащими эфавиренц, если не требуется коррекция дозы (например, при совместном применении с рифампицином). Из-за сходства с эмтрицитабином, Вирадэй не следует применять одновременно с другими аналогами цитидина, такими как ламивудин.
Вирадэй не следует назначать одновременно с адефовира дипивоксилом или лекарственными средствами, содержащими тенофовира алафенамид.
Совместное применение Вирадэй и диданозина не рекомендуется, так как экспозиция диданозина значительно увеличивается после совместного применения с тенофовира дизопроксил фумаратом, что может привести к увеличению частоты побочных реакций диданозина. Есть сообщения о редких случаях панкреатита и лактатоацидоза, иногда – со смертельным исходом.
Совместное применение Вирадэй и софосбувира/велпатасвира не рекомендуется, так как ожидается снижение концентрации велпатасвира в плазме после совместного применения с эфавиренцем, что может привести к снижению терапевтического эффекта софосбувира/велпатасвира.
Доступные данные по безопасности и эффективности применения Вирадэй в сочетании с другими антиретровирусными препаратами отсутствуют.
Одновременное применение экстрактов Гинкго Билоба не рекомендуется.

Переход с антиретровирусной терапии ингибиторами протеазы (ИП)

В настоящее время имеющиеся данные указывают на тенденцию, что у пациентов переход с антиретровирусной терапии на основе ИП на лечение Вирадэй может привести к снижению ответа на терапию. Эти пациенты должны тщательно наблюдаться в отношении повышения вирусной нагрузки и побочных реакций, поскольку профиль безопасности применения эфавиренца и ингибиторов протеаз отличается.

Оппортунистические инфекции

У пациентов, получающих Вирадэй или любую другую антиретровирусную терапию, могут продолжать развиваться оппортунистические инфекции и другие осложнения ВИЧ-инфекции, и, следовательно, они должны оставаться под пристальным клиническим наблюдением врачей, имеющих опыт в лечении пациентов с ВИЧ-ассоциированными заболеваниями.

Передача ВИЧ

Несмотря на то, что было доказано эффективное подавление вируса антиретровирусной терапией, что существенно уменьшает риск передачи ВИЧ половым путем, нельзя исключать остаточный риск. Необходимо принимать соответствующие меры предосторожности для предотвращения передачи ВИЧ.

Влияние пищи

Прием лекарственного средства Вирадэй одновременно с пищей может увеличить экспозицию эфавиренца и привести к увеличению частоты побочных эффектов (см. раздел «Побочное действие»). Рекомендуется принимать Вирадэй до еды, предпочтительно на ночь.

Заболевания печени

Фармакокинетику, безопасность и эффективность лекарственного средства Вирадэй у пациентов с серьезными заболеваниями печени не изучались. Вирадэй противопоказан у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени (см. раздел «Противопоказания») и не рекомендуется пациентам с умеренными нарушениями функции печени. Поскольку эфавиренц главным образом метаболизируется с участием системы цитохрома (CYP), рекомендуется с осторожностью применять Вирадэй у пациентов с легкими нарушениями функции печени. Необходимо тщательное наблюдение за пациентами с легкой степенью печеночной недостаточности для мониторинга побочных реакций, обусловленных приемом эфавиренца, особенно со стороны нервной системы. Необходим регулярный лабораторный контроль для оценки функции печени (см. раздел «Способ применения и дозировка»).
У пациентов с ранее диагностированными заболеваниями печени, включая хронический активный гепатит, нарушения функции печени могут наблюдаться более часто в период КАРТ, состояние таких пациентов следует контролировать в соответствии со стандартной практикой. Если наблюдается усугубление заболевания печени, или если имеет место повышение уровня трансаминаз более, чем в 5 раз от верхней границы нормы, необходимо провести оценку риска токсического поражения печени и ожидаемой пользы применения лекарственного средства Вирадэй. У таких пациентов может потребоваться перерыв или отмена лечения (см. раздел «Побочное действие»).
У пациентов, принимающих другие токсичные для печени препараты, рекомендуется мониторинг печеночных ферментов.
Нарушения функции печени
В течение пострегистрационного периода так же поступали сообщения о развитии печеночной недостаточности у пациентов, у которых не было заболеваний печени в анамнезе, а также других определяемых факторов риска (см. раздел «Побочное действие»).
Контроль активности «печеночных» трансаминаз следует проводить у всех пациентов, независимо от наличия исходного состояния функции печени и/или факторов риска.
Пациенты с сочетанной инфекцией ВИЧ и ВГВ или ВГС
Пациенты с хроническим вирусным гепатитом В или С, получающие КАРТ, относятся к группе высокого риска тяжелых и потенциально летальных осложнений со стороны печени.
Врачам необходимо следовать рекомендациям по лечению ВИЧ-инфекции и выбирать оптимальное лечение для пациентов, инфицированных ВИЧ и вирусом гепатита В.
В случае сопутствующей антивирусной терапии гепатита В или С, пожалуйста, обратитесь к соответствующим инструкциям по применению для этих лекарственных средств.
Обострение гепатита В после прекращения лечения
Всем пациентам с ВИЧ-1 рекомендуется пройти тест на наличие вируса гепатита В до начала антиретровирусной терапии. Лекарственное средство Вирадэй не показано для лечения хронической инфекции ВГВ, и безопасность и эффективность Вирадэй не были установлены у пациентов с сочетанной инфекцией ВГВ и ВИЧ-1. В фармакодинамических исследованиях установлена противовирусная активность эмтрицитабина и тенофовира в отношении вируса гепатита В, при их применении как в монотерапии, так и в комбинированной терапии. Ограниченный опыт клинического применения свидетельствует о том, что эмтрицитабин и тенофовир обладают противовирусным действием в отношении вируса гепатита В, когда применяются в составе КАРТ с целью лечения ВИЧ-инфекции. Тяжелые обострения гепатита В были зарегистрированы у пациентов с сочетанной инфекцией ВИЧ и ВГВ, которые прекратили прием эмтрицитабина или тенофовира, двух компонентов лекарственного средства Вирадэй. У некоторых пациентов, инфицированных ВГВ и принимавших эмтрицитабин, обострения гепатита В были связаны с декомпенсацией функции печени и развитием печеночной недостаточности. Отмена лекарственного средства Вирадэй у пациентов с сочетанной инфекцией ВИЧ и ВГВ может вызвать тяжелое обострение гепатита. За пациентами, инфицированными ВИЧ и вирусом гепатита В, должно осуществляться тщательное наблюдение, как клиническое, так и лабораторное, по меньшей мере, в течение 4 месяцев после прекращения терапии лекарственным средством Вирадэй. При необходимости может быть начато лечение вирусного гепатита В. У пациентов с тяжелыми заболеваниями печени или циррозом не рекомендуется отменять лечение, поскольку сообщали о тяжелой депрессии, смерти в результате самоубийства, бреде и психозоподобном поведении. Пациенты должны быть проинформированы о том, что при возникновении у них таких симптомов, как депрессия, психоз или суицидальные мысли, они должны немедленно обратиться к врачу для оценки возможной связи данных симптомов с приемом эфавиренца; при установлении такой связи необходимо определить, превосходит ли польза от применения лекарственного средства потенциальный риск (см. раздел «Побочное действие»).
возникающее после отмены лечения обострение гепатита может привести к декомпенсации функции печени.

Нарушения психики

Нежелательные явления со стороны психики были зарегистрированы у пациентов, получавших эфавиренц. Пациенты, у которых наблюдались психические расстройства в анамнезе, подвержены большему риску развития серьезных побочных реакций со стороны психики. В частности, тяжелая депрессия отмечалась более часто у пациентов с депрессией в анамнезе. При применении препарата в пострегистрационном периоде
Сообщалось о серьезных побочных эффектах со стороны психики у пациентов, получавших эфавиренц. В контролируемых клинических исследованиях 1008 пациентов получали терапию, включавшую эфавиренц, в среднем в течение 2,1 года и 635 пациентов получали контрольную терапию в среднем в течение 1,5 года, частота (независимо от причинности) конкретных серьезных нежелательные явлений со стороны психики среди пациентов, получавших эфавиренц или контрольную терапию, соответственно: тяжелая депрессия (2,4%, 0,9%), суицидальные мысли (0,7%, 0,3%), нефатальные попытки самоубийства (0,5%, 0%), агрессивное поведение (0,4%, 0,5%), параноидные реакции (0,4%, 0,3%) и маниакальные реакции (0,2%, 0,3%). Когда симптомы со стороны психики, подобные тем, которые были отмечены выше, были объединены и оценены как группа в многофакторном анализе данных исследования AI266006 (006), лечение эфавиренцем было связано с увеличением частоты развития этих симптомов. Другими факторами, связанными с увеличением частоты развития этих симптомов со стороны психики, были употребление инъекционных препаратов в анамнезе, психические расстройства в анамнезе и психиатрическая фармакотерапия в начале испытания; подобная связь наблюдалась как в группе эфавиренца, так и в контрольной группе. В исследовании 006 на протяжении всего испытания отмечалось появление новых серьезных симптомов со стороны психики у пациентов, получавших эфавиренц, и пациентов контрольной группы. Один процент пациентов, получавших эфавиренц, прекратил лечение или прервал лечение из-за одного или нескольких из этих симптомов со стороны психики. В постмаркетинговый период также поступали единичные сообщения о смерти вследствие самоубийства, бреде, психозоподобном поведении, и кататонии, хотя причинно-следственная связь с применением эфавиренца не может быть установлена из этих сообщений. Пациентам с серьезными неблагоприятными реакциями со стороны психики требуется немедленная медицинская экспертиза, чтобы установить вероятную связь данных симптомов с применением эфавиренца, и при ее наличии, чтобы определить, превышают ли риски пользу от продолжения лечения.

Симптомы со стороны нервной системы

Симптомы, включая, но, не ограничиваясь ими, такие как головокружение, бессонница, сонливость, нарушение концентрации внимания и необычные сновидения, часто наблюдались в клинических исследованиях у пациентов, получавших эфавиренц в дозе 600 мг ежедневно. Головокружение также наблюдалось в клинических исследованиях эмтрицитабина и тенофовира. Головная боль возникала в клинических исследованиях эмтрицитабина (см. раздел «Побочное действие»). Симптомы со стороны нервной системы, связанные с эфавиренцем, обычно начинаются в течение первых двух дней лечения и прекращаются в течение первых 2-4 недель. Пациентов следует информировать о том, что возникающие часто неврологические симптомы носят преходящий характер, исчезают при продолжении лечения, и не прогнозируют нарушений со стороны психики при дальнейшем лечении.

Судороги

Судороги наблюдались у пациентов, принимающих эфавиренц, как правило, имевших судороги в анамнезе. Пациентам, которые получают сопутствующие противосудорожные средства, метаболизирующиеся печенью, такие как фенитоин, карбамазепин и фенобарбитал, следует периодически определять концентрации этих препаратов в крови. При исследовании лекарственного взаимодействия установлено, что концентрации карбамазепина в плазме крови снижались, когда его назначали совместно с эфавиренцем. Следует соблюдать осторожность при их применении (см. раздел «Взаимодействия с другими лекарственными средствами»). Следует соблюдать осторожность при назначении лекарственного средства Вирадэй всем пациентам, имеющим судороги в анамнезе.

Нарушение функции почек

Применение лекарственного средства Вирадэй не рекомендуется у пациентов с нарушением функции почек средней и тяжелой степени (клиренс креатинина менее 50 мл/мин). Пациентам с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени тяжести требуется коррекция доз эмтрицитабина и тенофовира дизопроксил фумарата, которая не может быть достигнута при применении комбинированной таблетки (см. раздел «Способ применения и дозировка»). Применение лекарственного средства Вирадэй следует избегать при одновременном или недавнем применении нефротоксических препаратов. В тех случаях, когда одновременного применения лекарственного средства Вирадэй и нефротоксических препаратов (например, аминогликозидов, амфотерицина В, фоскарнета, ганцикловира, пентамидина, ванкомицина, цидофовира, интерлейкина-2) избежать не удается, необходим еженедельный контроль функции почек (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Случаи острой почечной недостаточности после начала применения высоких доз или нескольких нестероидных противовоспалительных средств (НПВС) были зарегистрированы у пациентов с факторами риска нарушения функции почек и получавших тенофовира дизопроксил фумарата. При одновременном применении с НПВС необходим надлежащий контроль функции почек.
При применении в клинической практике тенофовира дизопроксил фумарата сообщали о развитии почечной недостаточности, нарушении функции почек, повышении креатинина, гипофосфатемии и проксимальной тубулопатии, включая синдром Фанкони (см. раздел «Побочное действие»).
Рекомендуется рассчитывать клиренс креатинина у всех пациентов до начала лечения лекарственным средством Вирадэй, контролировать функцию почек (клиренс креатинина и уровень фосфата в крови) через 2-4 недели от начала лечения, через 3 месяца и в дальнейшем каждые 3-6 месяцев у пациентов без факторов риска развития почечных заболеваний. У пациентов с нарушением функции почек в анамнезе или при наличии риска его развития необходим более частый контроль функции почек.
Если концентрация фосфата в сыворотке крови составляет менее 1,5 мг/дл (0,48 ммоль/л) или клиренс креатинина – ниже 50 мл/мин, повторную оценку функции почек следует проводить в течение одной недели, включая определение концентрации глюкозы и калия в крови, глюкозы в моче (проксимальная тубулопатия, см. раздел «Побочное действие»). Поскольку Вирадэй – комбинированное лекарственное средство, и невозможно принимать его отдельные компоненты с различным интервалом времени, лечение лекарственным средством Вирадэй должно быть приостановлено у пациентов с клиренсом креатинина ниже 50 мл/мин или концентрацией фосфата в сыворотке крови ниже 1,0 мг/дл (0,32 ммоль/л). Рассмотреть необходимость перерыва в лечении лекарственным средством Вирадэй следует при прогрессирующем снижении функции почек без очевидной причины. Если требуется отмена одного из компонентов, входящих в состав лекарственного средства Вирадэй, или требуется коррекция дозы одного из компонентов следует применять монопрепараты эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира дизопроксил фумарата.

Влияние на функцию костной ткани

При проведении клинического исследования тенофовира дизопроксил фумарата в сравнении со ставудином в комбинации с ламивудином и эфавиренцем у пациентов, ранее не получавших антиретровирусную терапию, в обеих группах было отмечено некоторое снижение минеральной плотности костной ткани бедра и позвоночника. При этом не было отмечено повышенного риска переломов или других клинически значимых костных аномалий.
В других исследованиях наиболее выраженное снижение минеральной плотности костей наблюдалось у пациентов, получавших тенофовира дизопроксил фумарат в составе схемы, содержащей усиленный ингибитор протеазы. Следует рассмотреть возможность применения альтернативной схемы лечения для пациентов с остеопорозом, которые подвергаются высокому риску переломов.
Патологические изменения в костях (в некоторых случаях приводящие к переломам) могут быть связаны с проксимальной почечной тубулопатией (см. раздел «Побочное действие»). При подозрении на наличие патологических изменений в костной ткани, необходимо обследование и консультация соответствующего специалиста.

Кожные реакции

Имеются сообщения о возникновении кожной сыпи от слабой до умеренной степени выраженности при применении отдельных компонентов лекарственного средства Вирадэй. Сыпь, обусловленная приемом эфавиренца, обычно исчезает при продолжении терапии. Антигистаминные лекарственные препараты и/или кортикостероиды могут улучшить переносимость терапии и ускорить исчезновение сыпи. Случаи появления тяжелой сыпи, сопровождающейся образованием волдырей, десквамацией или изъязвлением, отмечали менее чем у 1% пациентов, получавших эфавиренц. Мультиформная эритема или синдром Стивенса-Джонсона были зарегистрированы примерно в 0,1% случаев. В случае возникновения волдырей, десквамаций, лихорадки или вовлечения слизистых оболочек, Вирадэй необходимо отменить. Опыт применения эфавиренца у пациентов, которым отменили антиретровирусные препараты класса ННИОТ, ограничен. Вирадэй не рекомендуется пациентам, у которых ранее развивались опасные для жизни кожные реакции (например, синдром Стивенса-Джонсона) при приеме других ННИОТ.

Липодистрофия

Отмечена связь между КАРТ и перераспределением подкожно-жировой клетчатки (липодистрофией) у пациентов с ВИЧ-инфекцией. Отдаленные последствия данных эффектов не установлены. Механизм развития в настоящее время не полностью установлен. Предполагается взаимосвязь между висцеральным липоматозом и применением препаратов класса ингибиторов протеазы, а также между липоатрофией и приемом НИОТ. Повышенный риск липодистрофии может быть связан с индивидуальными факторами, такими как пожилой возраст, связь с приемом препарата, в том числе, большая длительность антиретровирусной терапии и связанные с ней метаболические нарушения. Клиническое обследование должно включать оценку признаков перераспределения жировой ткани. В период лечения необходимо контролировать концентрацию липидов и глюкозы крови натощак. Нарушения липидного обмена должны корректироваться в соответствии с клиническими показаниями (см. раздел «Побочное действие»).

Митохондриальные нарушения

Нуклеозидные и нуклеотидные аналоги приводят к поражению митохондрий различной степени, которое наиболее выражено при приеме ставудина, диданозина и зидовудина. Сообщалось о развитии митохондриальных нарушений у ВИЧ-отрицательных новорожденных, подвергшихся внутриутробному и/или постнатальному влиянию аналогов нуклеозидов; они в основном касаются схем лечения, включающих зидовудин. Основными неблагоприятными явлениями, о которых сообщалось, были гематологические нарушения (анемия, нейтропения) и метаболические нарушения (гиперлактатемия, гиперлипаземия). Эти явления часто являются кратковременными. Поступали редкие сообщения о некоторых неврологических нарушениях, которые начинались позже (гипертония, конвульсии, аномальное поведение). На сегодняшний день неизвестно, являются ли неврологические нарушения временными или постоянными. Эти данные следует учитывать в отношении любого ребенка, который подвергался влиянию аналога нуклеозида и нуклеотида in utero, при наличии тяжелых клинических проявлений неизвестной этиологии, особенно неврологических симптомов. Эти результаты не влияют на существующие национальные рекомендации использовать антиретровирусное лечение беременным женщинам для профилактики вертикальной передачи ВИЧ.

Синдром восстановления иммунитета

В начале КАРТ у ВИЧ-инфицированных пациентов с тяжелым иммунодефицитом может развиться воспалительный ответ на бессимптомные или остаточные оппортунистические инфекции и вызвать серьезную клиническую патологию или обострение симптомов. Обычно такие реакции наблюдаются в течение первых недель или месяцев после начала КАРТ. Примерами могут служить цитомегаловирусный ретинит, генерализованные и/или очаговые микобактериальные инфекции и пневмоцистная (Pneumocystis jirovecii) пневмония. Следует отслеживать любые симптомы воспаления и, в случае необходимости, своевременно назначить лечение.
Также сообщалось об аутоиммунных нарушениях (таких как болезнь Грейвса); однако данные о времени начала таких явлений сильно разнятся, и эти случаи могли иметь место спустя несколько месяцев после начала лечения.

Остеонекроз

Хотя этиология считается многофакторной (включая применение кортикостероидов, употребление алкоголя, тяжелое угнетение иммунитета, более высокий индекс массы тела), про случаи остеонекроза сообщалось в частности у пациентов с прогрессирующим ВИЧ-заболеванием и/или при длительной КАРТ. Пациентам следует рекомендовать обратиться за консультацией к врачу при появлении ломоты или боли в суставах, скованности суставов или затруднениях в движении.

Пациенты с ВИЧ-1, имеющим мутации резистентности

Не рекомендуется применение Вирадэй у пациентов с ВИЧ-1, имеющим мутации K65R, M184V/I или K103N (см. раздел «Показания к применению»).

Пациенты пожилого возраста

Лекарственное средство не изучался у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет). У лиц старше 65 лет существует высокая вероятность сниженной функции почек, поэтому следует соблюдать осторожность при применении Вирадэй у пожилых пациентов.
При наличии у Вас одного из перечисленных выше заболеваний или состояний перед приемом препарата обязательно проконсультируйтесь с врачом.

Женщины репродуктивного возраста

Женщины, принимающие Вирадэй, не должны планировать беременность. Перед началом лечения женщины репродуктивного возраста должны пройти тест на беременность.

Контрацепция у мужчин и женщин

При лечении лекарственным средством Вирадэй всегда следует применять методы барьерной контрацепции в сочетании с другими средствами контрацепции (например, оральные и другие гормональные противозачаточные средства). В связи с длительным периодом полувыведения эфавиренца использование адекватных мер контрацепции рекомендуется в течение 12 недель после прекращения приема Вирадэй.

Беременность

Эфавиренц: Сообщалось о случаях развития дефектов нервной трубки эмбриона на фоне приема матерью таблетки, содержащей эфавиренц, в том числе в комбинации с другими антиретровирусными средствами. Причинно-следственная связь этих явлений с использованием эфавиренца не была установлена и окончательный вывод неизвестен. Так как дефекты нервной трубки развиваются в течение первых 4 недель внутриутробного развития (в период формирования нервной трубки), существует потенциальный риск для женщин, принимавших эфавиренц в течение первого триместра беременности.
Пороки развития наблюдались у плодов обезьян при их лечении эфавиренцем.
Эмтрицитабин и тенофовира дизопроксил фумарат: умеренное количество данных о беременных женщинах указывает на отсутствие пороков развития или фетальной/неонатальной токсичности, связанной с эмтрицитабином и тенофовира дизопроксил фумаратом. Исследования на животных не указывают на репродуктивную токсичность эмтрицитабина и тенофовира дизопроксил фумарата.
Вирадэй не следует применять в период беременности, если клиническое состояние женщины не требует лечения эфавиренцем/эмтрицитабом/тенофовира дизопроксил фумаратом.

Кормление грудью

Эфавиренц, эмтрицитабин и тенофовир выделяются с грудным молоком. Недостаточно информации о влиянии эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира на новорожденных/ младенцев. Поэтому лекарственное средство не следует применять в период кормления грудью.
Согласно общепринятым правилам, ВИЧ-инфицированным женщинам для исключения передачи ВИЧ ребенку не рекомендуется кормить младенцев грудью.

Фертильность

Клинические данные о влиянии лекарственного средства Вирадэй отсутствуют. В исследованиях на животных неблагоприятное влияние на фертильность эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира тенофовира дезопроксил фумарата не выявлено.

Исследования по изучению влияния на способность управлять автомобилем и использования механизмов не проводились. Однако, на фоне приема эфавиренца, эмтрицитабина и тенофовира может возникать головокружение. Эфавиренц может также вызывать нарушение концентрации внимания и сонливость. Пациенты должны быть проинформированы о том, что в случае появления указанных симптомов, им следует воздержаться от выполнения потенциально опасных видов деятельности, таких как управление автомобилем и использование механизмов.

30 таблеток и 2 пакета влагопоглотителя в банку из полиэтилена, с крышкой из полиэтилена. Одну банку вместе с инструкцией по медицинскому применению помещают в картонную пачку.

Хранить в защищенном от влаги месте при температуре не выше 30°С. Хранить в недоступном для детей месте.

3 года.
Не использовать по истечении срока годности.

По рецепту.

Предприятие-производитель
Государственное предприятие «АКАДЕМФАРМ»
220141, г. Минск, ул. академика В.Ф. Купревича, д. 5, корп.3, Республика Беларусь,
тел./факс 8(017) 268-63-64

• Инструкция по применению Вирадэй
• Состав препарата Вирадэй
• Показания препарата Вирадэй
• Условия хранения препарата Вирадэй
• Срок годности препарата Вирадэй

Аналоги КФУ

Другие препараты этого производителя

Состав:

діючі речовини: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: 600 мг ефавіренцу, 200 мг емтрицитабіну та 300 мг тенофовіру дизопроксилу фумарату, що еквівалентно 245 мг тенофовіру дизопроксилу; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172), опадрі AMB 80W54485 рожевий (спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), тальк, лецитин, ксантанова камедь, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E 172 )), опадрі AMB 80W56843 коричневий (спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), тальк, заліза оксид червоний (E 172), лецитин, ксантанова камедь).

Производитель:

Ципла Лтд, Индия

Фармакотерапевтическая группа:

Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби для лікування ВІЛ-інфекції, ком

Фармакологические свойства:

Фармакодинаміка. Ефавіренц є ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази (ННІЗТ) вірусу ВІЛ-1. Ефавіренц неконкурентним шляхом інгібує зворотну транскриптазу вірусу ВІЛ-1 і не інгібує значною мірою зворотну транскриптазу вірусу 2 імунодефіциту людини або полімерази клітинної дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) – α, β, γ та δ. Емтрицитабін є нуклеозидним аналогом цитидину. Тенофовіру дизопроксилу фумарат перетворюється іn vіvo у тенофовір, аналог нуклеозидного фосфату (нуклеотиду) аденозину монофосфату.Емтрицитабін і тенофовір фосфорилюються за допомогою клітинних ензимів з утворенням емтрицитабіну трифосфату й тенофовіру дифосфату відповідно. Емтрицитабін трифосфат і тенофовір дифосфат конкурентним шляхом пригнічують зворотну транскриптазу вірусу ВІЛ-1, що призводить до руйнування ланцюжків ДНК.Емтрицитабіну трифосфат і тенофовіру дифосфат є слабкими інгібіторами полімерази ДНК ссавців.Відомо, що ефавіренц показав антивірусну активність щодо найбільш нефілогенетичних ізолятів В (підтипи A, AE, AG, C, D, F, G, J і N), але їхня антивірусна активність знижена щодо групи вірусів О. Емтрицитабін виявляє антивірусну активність щодо типів вірусу ВІЛ-1 A, B, C, D, T, F, і G. Тенофовір виявляє антивірусну активність щодо типів вірусу ВІЛ-1 A, B, C, D, T, F, G і O. І емтрицитабін, і тенофовір показали специфічну активність проти штамів ВІЛ-2 і антивірусну активність проти вірусу гепатиту В. Відомо, що резистентність до ефавіренцу може виявлятися як заміщення однієї або декількох амінокислот у ВІЛ-1 зворотної транскриптази, у тому числі L100І, V108І, V179D і Y181C. K103N – зворотна транскриптаза, яка найбільш часто виявлялася при заміщенні у вірусних ізолятах, які піддавалися сильному вірусному навантаженню. Заміщення також спостерігали при положенні зворотної транскриптази 98, 100, 101, 108, 138, 188, 190 або 225, проте з меншою частотою і часто тільки в комбінації з К103N. Профілі перехресної резистентності ефавіренцу, невірапіну й делавірдину показали, що заміщення К103N призводить до втрати сприйнятливості всіх трьох ННІЗТ. Можлива перехресна резистентність між ефавіренцом і НІЗТ низька, оскільки в них різні зв’язуючі позиції щодо цілі й механізмів дії. Можлива перехресна резистентність між ефавіренцом та інгібіторами протеази низька, оскільки цільові ензими різні.Відомі дані про резистентність до емтрицитабіну або тенофовіру, що була показана іn vіtro, а також у деяких ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів у зв’язку з M184V, М184І, заміщеними у зворотній транскриптазі з емтрицитабіном або з К65R-заміщеною у зворотній транскриптазі з тенофовіром. Інших шляхів для резистентності до емтрицитабіну або тенофовіру немає. Існують дані, що емтрицитабін-резистентні віруси з мутаціями M184V/І мали перехресну резистентність до ламівудину, але зберігали чутливість до диданозину, ставудину, тенофовіру й зидовудину. Мутація K65R могла також бути селективною для абакавіру або диданозину й призводити до зниження чутливості до цих агентів, а також до ламівудину, емтрицитабіну та тенофовіру. Тенофовіру дизопроксилу фумарат не можна призначати хворим, у яких є мутації К65R вірусу ВІЛ-1. Обидві мутації – К65R і М184V/І – зберігали повну сприйнятливість до ефавіренцу. У пацієнтів з ВІЛ-1 з вираженістю трьох або більше аналогів тимідину, пов’язаних з мутаціями, що включають також заміщення M41L або L210W у зворотній транскриптазі, спостерігали зниження чутливості до тенофовіру дизопроксилу фумарату. Дотепер немає даних про резистентність іn vіvo. Відомо, що аналізи резистентності на плазмових ізолятах ВІЛ-1 проводилися у всіх пацієнтів, у яких рівень РНК вірусу ВІЛ перевищував 400 копій/мл на 144-й тиждень або при достроковому припиненні прийому ліків у дослідженні, коли ефавіренц, емтрицитабін і тенофовіру дизопроксилу фумарат застосовували у вигляді окремих препаратів в антиретровірусній терапії для простих пацієнтів. Генотипова резистентність до ефавіренцу, головним чином, для мутацій К103N, виявлялася найчастіше. Мутація М184V/І спостерігалася в 2 з 19 (10,5 %) обстежених пацієнтів у показниках ізолятів групи ефавіренцу, емтрицитабіну, тенофовіру дизопроксилу фумарату, і у 10 з 29 обстежених пацієнтів (34,5 %) у групах, що приймали ефавіренц та фіксовану комбінацію ламівудину й зидовудину. У жодного з пацієнтів у групах, що проходили лікування, не розвивалася мутація К65R і в жодного з пацієнтів, які приймали ефавіренц/емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат, не розвивалися нові мутації, пов’язані з фенотиповою резистентністю до емтрицитабіну або тенофовіру.Фармакокінетика. Препарат являє собою комбінацію фіксованих доз ефавіренцу, емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату.Окремі фармацевтичні форми ефавіренцу, емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату використовувалися для визначення фармакокінетичних властивостей ефавіренцу, емтрицитабіну й тенофовіру дизопроксилу фумарату, які окремо призначалися для прийому ВІЛ-інфікованими пацієнтами. Всмоктування. Відомо, що у ВІЛ-інфікованих пацієнтів плазмова концентрація досягається через 5 годин, а постійний рівень плазмової концентрації настає через 6 або 7 днів. Середня абсолютна біодоступність емтрицитабіну становить 93 %. Після прийому одноразової дози 300 мг препарату тенофовіру дизопроксилу фумарат ВІЛ-інфікованими пацієнтами натще максимальні концентрації тенофовіру спостерігалися через 1 годину. Пероральна біозалежність тенофовіру від тенофовіру дизопроксилу фумарату у пацієнтів, що приймали його натще, становила приблизно 25 %.Залежність від прийому разом з їжею. Препарат рекомендується приймати натще, оскільки їжа може впливати на дію ефавіренцу й може збільшити частоту побічних негативних реакцій. Розподіл. Відомо, що ефавіренц більшою мірою зв’язується з білками плазми людини, головним чином, з альбуміном. Іn vіtro зв’язування емтрицитабіну з плазмою становить < 4 % і не залежить від концентрації більше 0,02-200 мг/мл. При внутрішньовенному введенні розподілена кількість емтрицитабіну становить 1,4 л/кг. При пероральному прийомі емтрицитабін широко розподіляється по всьому тілу. Середнє значення відношення плазмової концентрації до концентрації в крові становить приблизно 1, а середнє значення відношення сперми до плазмової концентрації – приблизно 4. Іn vіtro зв’язування тенофовіру з білками сироватки або плазми людини становило відповідно < 0,7 % і 7,2 %, для меж концентрації тенофовіру 0,01-25 мг/мл. При внутрішньовенному введенні кількість розподіленого тенофовіру становила приблизно 800 мл/кг. При пероральному прийомі тенофовір рівномірно розподіляється по всьому тілу. Біотрансформація. Дослідження на людях і іn vіtro з використанням печінкових мікросом людини показали, що ефавіренц головним чином переробляється системою цитохромів Р450 на гідроксильовані метаболіти з подальшим глюкоруванням цих метаболітів. Ці метаболіти винятково неактивні проти вірусу ВІЛ-1. Дослідження іn vіtro припускають, що CYP3A4 і CYP2B6 є головними ізоензимами, відповідальними за метаболізм ефавіренцу, і що він інгібує у системі Р450 ізоензими 2С9, 2С19 і ЗА4. У дослідженнях іn vіtro ефавіренц не пригнічував CYP2E1 і пригнічував CYP2D6 і CYP1A2 тільки в концентраціях, що значно перевищували клінічні.Плазмовий вплив ефавіренцу міг посилюватися у пацієнтів з гомозиготним генетичним варіантом G516T ізоензиму CYP2B6. Клінічні наслідки цього невідомі, однак не можна виключати можливість підвищення частоти і посилення побічних негативних реакцій, пов’язаних з прийомом ефавіренцу.Ефавіренц є індуктором ензимів Р450, що призводять до індукування його власного метаболізму. Відомо, що у неінфікованих добровольців багаторазові дози 200 і 400 мг на добу протягом 10 днів призводять до більш низького, ніж прогнозувалося, накопичення (22-42 %) і скорочення періоду напіврозпаду до 40-55 годин (напіврозпад одноразової дози становить 52-76 годин).Метаболізм емтрицитабіну обмежений. Біотрансформація емтрицитабіну включає окиснення тіолу з утворенням 3’-сульфоксиду діастереомеру (приблизно 9 % дози) і з’єднання із глюкуроновою кислотою з утворенням 2’-О-глюкуроніду (приблизно 4 % дози). Дослідження іn vіtro показали, що ні тенофовіру дизопроксилу фумарат, ні тенофовір не є субстратами ензимів CYP450. Ні емтрицитабін, ні тенофовір не пригнічують іn vіtro при метаболізмі препарату, не взаємодіють із жодною з ізоформ основних CYP450 людини, що беруть участь у біотрансформації лікарського препарату. Крім того, емтрицитабін не пригнічував уродин-5’-дифосфоглюкуроніл-трансферазу, ензим, відповідальний за глюкуронізацію.Виведення. Ефавіренц має відносно довгий період напіврозпаду, приблизно 52 години після одноразового прийому і 40-55 годин після декількох прийомів. Приблизно 14-34 % ефавіренцу з радіоактивним маркером виявили в сечі, менше 1 % дози виводиться разом із сечею в незміненому стані.При пероральному прийомі виведення продуктів напіврозпаду емтрицитабіну становить приблизно 10 годин. Емтрицитабін головним чином виводиться нирками, у сечі виявляється практично вся доза (86 %), у калі – приблизно 14 %. 13 % дози емтрицитабіну виявляється у сечі у вигляді трьох метаболітів. Систематичне виведення емтрицитабіну становить близько 307 мл/хв.При пероральному прийомі виведення тенофовіру при напіврозпаді становить приблизно 12-18 годин. Тенофовір головним чином виводиться нирками, як методом фільтрації, так і через активну тубулярну транспортну систему, причому приблизно 70-80 % дози в сечі присутня в незміненому вигляді при внутрішньовенному введенні. Виведення тенофовіру – приблизно 307 мл/хв. Виведення нирками становило приблизно 210 мл/хв, що перевищує гломерулярний фільтраційний рівень. Це вказує на те, що активна тубулярна секреція є важливою частиною виведення тенофовіру.Вік, стать, расова приналежність. Фармакокінетичні властивості емтрицитабіну й тенофовіру однакові для чоловіків та жінок. Незважаючи на обмеженість даних, можна припустити, що вплив на жінок, а також на пацієнтів з Азії й Тихоокеанського регіону трохи вищий (ефавіренц), однак це не знижує переносимість ефавіренцу в цих групах.Не проводилося фармакокінетичних досліджень ефавіренцу, емтрицитабіну або тенофовіру за участю осіб літнього віку (від 65 років).Не проводилися фармакокінетичні дослідження застосування препарату дітям.

Показания к применению:

Для лікування інфекції, спричиненої вірусом імунодефіциту людини-1 (ВІЛ-1), у дорослих з вірусологічною опірністю за рівнями РНК ВІЛ-1 < 50 копій/мл за умови попередньої антиретровірусної терапії протягом більше трьох місяців.

Противопоказания:

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату. Печінкова недостатність тяжкого ступеня (ступінь С за шкалою Чайлда-П’ю).

Надлежащие меры безопасности при применении:

Особенности применения:

Загальні відомості. Оскільки препарат Вірадей є фіксованою комбінацією, його не можна призначати разом з іншими лікарськими препаратами, що містять будь-які з його активних інгредієнтів, а саме: ефавіренц, емтрицитабін або тенофовіру дизопроксилу фумарат. Через подібні властивості емтрицитабін не слід призначати одночасно з будь-яким із цитидинових аналогів, наприклад ламівудином.Пацієнти літнього віку. Препарат Вірадей треба призначати з обережністю пацієнтам літнього віку з огляду на більшу частоту порушення печінкової, ниркової та серцевої функцій, супутні захворювання та іншу медикаментозну терапію у цих пацієнтів. Лактат-ацидоз. Лактат-ацидоз, як правило, пов’язаний з печінковим стеатозом, асоціюють з використанням аналогів нуклеозидів. Ранні симптоми (симптоматична гіперлактатемія) включають симптоми з боку травного тракту (нудоту, блювання і біль у животі), неспецифічні нездужання, втрату апетиту, втрату ваги, респіраторні симптоми (прискорене та/або глибоке дихання) або неврологічні симптоми (в тому числі моторна слабкість). Лактат-ацидоз має високу смертність і може бути пов’язаний з панкреатитом, печінковою недостатністю або нирковою недостатністю. Лактат-ацидоз взагалі спостерігається після декількох місяців лікування.Лікування аналогами нуклеотидів має бути припинено при появі симптоматичної гіперлактатемії і порушенні обміну речовин/молочно-кислого ацидозу, прогресуючої гепатомегалії або швидкого зростання рівня амінотрансферази.З обережністю слід призначати аналоги нуклеотидів пацієнтам (особливо жінкам з надлишковою масою тіла), що страждають на гепатомегалію, гепатит або мають будь-який інший фактор ризику при хворобах печінки і печінковому стеатозі (жировому гепатозі) (у тому числі певні лікарські препарати і алкоголь). Для пацієнтів, одночасно інфікованих ВІЛ та вірусом гепатиту С, одночасне лікування альфа-інтерфероном і рибавірином може становити особливий ризик. За станом пацієнтів з підвищеним ризиком потрібен особливий контроль.Опортуністичні інфекції. Прийом препарату Вірадей або будь-якого іншого антиретровірусного препарату може супроводжуватися розвитком опортуністичних інфекцій та іншими ВІЛ-інфекціями. Таким чином, необхідне постійне клінічне спостереження лікаря, що має досвід лікування пацієнтів з ВІЛ-пов’язаними інфекціями.Передача ВІЛ. Пацієнтам слід повідомляти про те, що антиретровірусна терапія, у тому числі й лікування препаратом ВІРАДЕЙ, не виключає ризику передачі ВІЛ іншим людям через сексуальні контакти або з кров’ю. Необхідно продовжувати використовувати ті самі запобіжні заходи, що і до початку лікування.Порушення функції печінки. У зв’язку з тим, що ефавіренц, головним чином, метаболізується в системі цитохрому Р450 (СYР 450), необхідно вжити запобіжних заходів, призначаючи препарат пацієнтам із захворюваннями печінки від помірного до середнього ступеня. У цих пацієнтів необхідно ретельно вести моніторинг негативних реакцій на ефавіренц, особливо моніторинг симптомів з боку нервової системи. Лабораторні дослідження необхідно проводити для оцінки ступеня захворювання печінки з періодичними інтервалами. У пацієнтів, у яких раніше реєструвалася дисфункція печінки, у тому числі й хронічні активні гепатити, спостерігали зростання частоти аномалій функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії, тому їм слід проходити моніторинг відповідно до стандартної практики. Якщо є ознаки погіршення перебігу хвороби печінки або постійне підвищення рівня трансамінази в сироватці більш ніж у 5 разів порівняно з нормою, необхідно зіставити користь від лікування препаратом Вірадей з потенційним ризиком значної інтоксикації печінки. Для таких пацієнтів приймається рішення про переривання або припинення лікування. Якщо застосування препарату Вірадей припинене у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ та гепатитом В (HBV), необхідно уважно стежити за проявами загострення гепатиту.Для пацієнтів, що лікуються іншими лікарськими препаратами, які викликають інтоксикацію печінки, також рекомендується моніторинг печінкових ферментів.У пацієнтів з відомою чи підозрюваною інфекцією вірусу гепатиту В або С в анамнезі та у пацієнтів, які отримували лікування іншими препаратами, що впливають токсично на печінку, рекомендується моніторинг рівня ферментів печінки. У хворих зі стійким підвищенням рівня трансаміназ у сироватці більше ніж у 5 разів понад верхню межу норми, користь від продовження лікування препаратом Вірадей необхідно порівняти з ризиками вираженої печінкової токсичності. Пацієнти, одночасно хворі на ВІЛ та ВГВ або ВГС-інфекції. Перед початком антиретровірусної терапії всім пацієнтам, інфікованим ВІЛ-1, рекомендоване дослідження на наявність хронічної інфекції, спричиненої вірусом гепатиту В (ВГВ) та вірусом гепатиту С (ВГС). Пацієнти із хронічними гепатитами В або С, що проходили лікування комбінованою антиретровірусною терапією, мають підвищений ризик виникнення тяжких і потенційно летальних побічних реакцій з боку печінки. Лікарі зобов’язані звертатися до діючих нормативних документів з лікування ВІЛ-інфекції для оптимального лікування хвороби в пацієнтів, одночасно інфікованих ВГВ. У випадку супутньої противірусної терапії гепатитів В та С рекомендуємо також звертатися до інструкцій для застосування препаратів.Безпечність та ефективність препарату Вірадей не вивчена для лікування хронічного гепатиту В. Емтрицитабін і тенофовір окремо та в комбінації показали активні властивості проти ВГВ під час фармакодинамічних досліджень. Обмежений клінічний досвід дозволяє припустити, що емтрицитабін та тенофовіру дизопроксилу фумарат активні проти ВГВ, коли їх застосовують як антиретровірусні препарати для лікування ВІЛ-інфекції. Ускладнення гепатитів може спостерігатися у ВІЛ-інфікованих пацієнтів у результаті переривання лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом. Такі ускладнення спостерігали й у пацієнтів, інфікованих ВГВ без супутнього інфікування ВІЛ, причому, насамперед, вони визначалися за підвищенням рівня АЛТ у сироватці крові разом із повторною появою ДНК ВГВ. У деяких пацієнтів реактивація ВГВ була пов’язана із захворюванням печінки тяжчого ступеня, у тому числі з декомпенсацією й недостатністю функції печінки. ВІЛ-інфіковані пацієнти, інфіковані також і ВГВ, повинні перебувати під пильним клінічним і лабораторним спостереженням, принаймні протягом чотирьох місяців після переривання лікування препаратом Вірадей. Немає достатніх свідчень про те, що поновлення прийому тенофовіру дизопроксилу фумарату або емтрицитабіну впливає на загострення гепатиту після курсу лікування.За необхідності потрібно розглянути питання про початок противірусного лікування гепатиту В. Психічні симптоми. Психоневрологічні побічні реакції були в пацієнтів, що проходили лікування ефавіренцом. Пацієнти, у яких і раніше спостерігалися психоневрологічні розлади, мали підвищений ризик таких побічних реакцій. Іншими факторами, які асоціювалися зі збільшенням частоти виникнення психіатричних симптомів, були застосування ін’єкційних наркотиків в анамнезі, отримання препаратів для лікування психічних захворювань. Зокрема, в осіб з психоневрологічним анамнезом частіше виникали тяжкі депресії. Також відомо про летальні випадки в результаті суїциду, маніакальний стан і психози, хоча причинний зв’язок із застосуванням ефавіренцу не може бути встановлений за даними цих повідомлень. Необхідно інформувати пацієнтів про те, що у разі появи симптомів тяжкої депресії, психозу або суїцидальних думок вони повинні негайно звернутися до лікаря, щоб установити, чи пов’язані ці симптоми з прийомом ефавіренцу, і якщо це підтвердиться, визначити, чи переважає користь від продовження лікування над ризиком. Симптоми з боку нервової системи, пов’язані з ефавіренцом, зазвичай починаються на перший або другий день лікування та проходять, як правило, через два-чотири тижні. Пацієнтів необхідно інформувати про те, що якщо такі симптоми виникли, то вони в більшості випадків минатимуть при продовженні лікування та не з’являться навіть у легкій формі. Для поліпшення переносимості ефавіренцу та запобігання небажаним явищам з боку нервової системи рекомендується приймати препарат перед сном. Пацієнтів необхідно поінформувати про ймовірність виникнення додаткових побічних ефектів з боку центральної нервової системи при одночасному застосуванні препарату Вірадей та алкоголю або психоактивних засобів. Судоми. Судоми спостерігалися в пацієнтів, що отримували ефавіренц, як правило за умови наявності судом в анамнезі. Пацієнти, які отримують антиконвульсанти – препарати, які метаболізуються, головним чином, через печінку, такі як фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал, можуть потребувати періодичного моніторингу їх рівнів у плазмі. При дослідженні взаємодії лікарських препаратів плазмові концентрації карбамазепіну зростали при поєднаному прийомі карбамазепіну з ефавіренцом. Запобіжні заходи повинні бути вжиті для всіх пацієнтів із нападами судом в анамнезі.Ниркова недостатність. Емтрицитабін та тенофовір виділяються, в основному, нирками. Ефавіренц не виділяється з організму нирками. Вірадей не рекомендується пацієнтам з помірною або тяжкою недостатністю нирок. Пацієнти з нирковою недостатністю помірного або середнього ступеня тяжкості вимагають регулювання дозування емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату, чого не можна досягти при призначенні комбінованої таблетки з фіксованим дозуванням. Слід уникати застосування препарату Вірадей при одночасному призначенні нефротоксичних лікарських препаратів. Якщо одночасного призначення препарату Вірадей та нефротоксичних препаратів не можна уникнути (аміноглікозиди, амфотерицин, фоскарнет, ганцикловір, пентамідин, ванкоміцин, цидофовір, інтерлейкін-2), слід проводити щотижневий моніторинг функції нирок.Ниркова недостатність, порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну, гіпофосфатемія та проксимальна тубулопатія (включаючи симптом Фанконі) виникають при прийомі тенофовіру дизопроксилу фумарату.Рекомендується розраховувати кліренс креатиніну в усіх пацієнтів, перш ніж починати лікування препаратом Вірадей, а також необхідно щотижня перевіряти функцію нирок (кліренс креатиніну та рівень фосфатів у сироватці) протягом першого року, а потім – кожні три місяці. Для пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі або пацієнтів, які мають ризик порушення функції нирок, необхідний частіший моніторинг функції нирок.Якщо рівень фосфатів у сироватці крові < 1,5 мг/дл (0,48 ммоль/л) або кліренс креатиніну знижується до < 50 мл/хв у будь-якого пацієнта, що приймає Вірадей, необхідно проводити оцінку функції нирок щотижня, включаючи вимірювання глюкози в крові, калію в крові та концентрації цукру в сечі (див. розділ Побічні реакції щодо проксимальної тубулопатії). Оскільки препарат Вірадей є комбінованим і не можна змінювати дозування окремих його компонентів, у пацієнтів із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв або зі зниженням рівня фосфатів у сироватці крові до < 1,0 мг/дл (0,32 ммоль/л) лікування препаратом Вірадей слід припинити. При необхідності припинення лікування одним із препаратів, що входять до складу препарату Вірадей, або при необхідності зміни дозування можливе окреме застосування ефавіренцу, тенофовіру дизопроксилу фумарату або емтрицитабіну.Шкірні реакції. Висипання від середнього до помірного ступеня виявлено як реакція на окремі компоненти препарату. Висипання, спричинені ефавіренцем, як правило, проходять при продовженні лікування. Відповідні антигістамінні та/або кортикостероїдні препарати можуть поліпшити переносимість та прискорити лікування висипання. Лікування препаратом Вірадей слід припинити у тих пацієнтів, у яких розвивається висипання тяжкого ступеня у вигляді пухирів, виразок, вологого відлущування, гарячкового стану або синдрому Стівенса-Джонсона. Пацієнти, що припинили лікування іншими ненуклеозидними інгібіторами транскриптази через висипання, мають більший ризик появи висипань при лікуванні препаратом Вірадей.Ліподистрофія та порушення метаболізму. Комбінована антиретровірусна терапія пов’язана з перерозподілом/накопиченням жиру на тілі (ліподистрофія, у тому числі центральне ожиріння, збільшення жирових відкладень у дорзоцервікальній ділянці, периферійне схуднення, нагрубання молочних залоз і кушингоїд) у пацієнтів, інфікованих ВІЛ. Довгостроковий зв’язок між цими подіями на сьогодні невідомий. Знання цього механізму поки що неповне. Зв’язок між ліпоматозом та інгібіторами протеази і ліподистрофією та інгібіторами нуклеозид-зворотної транскриптази є гіпотетичним. Високий ризик ліподистрофії пов’язують з індивідуальними факторами: літній вік, фактори, пов’язані з прийомом лікарських препаратів, наприклад більша тривалість антиретровірусного лікування та пов’язане із цим порушення метаболічних шляхів. Клінічні дослідження повинні містити оцінку фізіологічних ознак перерозподілу жиру. Слід прийняти рішення про контроль рівня ліпідів сироватки натще та вмісту глюкози в крові. Порушення жирового обміну слід лікувати згідно з клінічними рекомендаціями.Вплив прийому їжі. Прийом препарату Вірадей одночасно з їжею може спричинити зростання концентрації ефавіренцу та може призвести до збільшення частоти негативних реакцій. Для поліпшення переносимості ефавіренцу та запобігання небажаним явищам з боку нервової системи рекомендується приймати препарат перед сном.Мітохондріальна дисфункція. Аналоги нуклеозидів та нуклеотидів показали себе як фактори різноманітних мітохондріальних ушкоджень. Є дані про порушення функції мітохондрій у ВІЛ-негативних дітей, на яких впливали нуклеозидні аналоги іn utero і в постнатальному періоді. Дотепер точно не відомо, чи є неврологічні порушення тимчасовими або постійними. Кожну дитину, на яку впливали in utero нуклеотидні та нуклеозидні аналоги, слід обстежити лабораторно та клінічно для виявлення можливих мітохондріальних порушень у випадку появи відповідних симптомів. Ці дані не впливають на чинні національні рекомендації щодо застосування антиретровірусних препаратів вагітним жінкам для запобігання вертикальній передачі ВІЛ.Синдром імунної реактивації. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом під час комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) запальні реакції на безсимптомні й залишкові опортуністичні патогени можуть почастішати й бути причиною виникнення серйозних клінічних станів або агравації симптомів. В основному, такі реакції спостерігаються у перші кілька тижнів або місяців терапії. Прикладом є цитомегаловірусний ретиніт, генералізовані й/або локальні мікобактеріальні інфекції та пневмонія, спричинена Pneumocystis carinii. Під час початкової фази комбінованого антиретровірусного лікування у пацієнтів імунна система може реагувати розвитком запального процесу на неактивні чи умовно-патогенні (опортуністичні) інфекції (Mycobacterium avium, цитомегаловірус, Pneumocystis jirovecii pneumonia, туберкульоз). Будь-які симптоми запалення слід оцінити та призначити відповідне лікування. Остеонекроз. Хоча й вважається, що етіологія є багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, зловживання алкоголем, тяжку імуносупресію, високий індекс маси тіла), випадки остеонекрозу спостерігали у пацієнтів з вираженими проявами ВІЛ-інфекції й/або у випадку тривалої КАРТ. Пацієнтів слід попередити про те, що потрібно звернутися до лікаря при виникненні болю в суглобах, відчутті скутості в суглобах або утрудненні руху.Кісткова система. Мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) необхідно контролювати у ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів з патологічним переломом в анамнезі чи ризиком остеопенії. Хоча ефективність препаратів кальцію в комбінації з вітаміном D не вивчалася, застосування цих препаратів може бути корисним для всіх пацієнтів. Якщо є підозра побічної реакції з боку кісток, необхідно звернутися за відповідною консультацією. При застосуванні тенофовіру дизопроксилу фумарату повідомлялося про зниження МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта та стегна та клінічно значущі переломи (за винятком пальців рук і ніг), виражене підвищення рівня біохімічних маркерів кісткового метаболізму (сироваткова кістково-специфічна лужна фосфатаза, сироватковий остеокальцин, сироватковий С-телопептид, N-телопептид сечі), збільшення рівня паратиреоїдного гормону та 1,25 вітаміну D в сироватці. Були повідомлення про випадки остеомаляції (асоційовані з проксимальною нирковою тубулопатією) при застосуванні тенофовіру дизопроксилу фумарату. Застосування у період вагітності або годування груддю.Препарат Вірадей не можна застосовувати під час вагітності, за винятком застосування за життєвими показаннями (якщо немає інших прийнятних можливостей для лікування).Жінки дітородного віку, що приймають препарат, повинні запобігати вагітності. Способи бар’єрної контрацепції слід застосовувати завжди у поєднанні з іншими методами контрацепції під час прийому препарату (наприклад гормональні контрацептивні засоби). Оскільки ефавіренц має тривалий період напіврозпаду, необхідно застосовувати відповідні заходи контрацепції протягом принаймні 12 тижнів після припинення прийому препарату. Жінки дітородного віку повинні проходити тест на вагітність перед початком прийому препарату Вірадей.Оскільки існує подвійний ризик передачі вірусу ВІЛ і можливого серйозного негативного побічного впливу на немовля, матерів варто інформувати про неприпустимість годування груддю при застосуванні препарату Вірадей.Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Дослідження впливу препарату на швидкість реакції при керуванні автомобілем і при роботі з іншими механізмами не проводилися. Однак необхідно враховувати можливі побічні реакції з боку нервової системи під час прийому ефавіренцу, емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату. Ефавіренц може також спричиняти недостатню зосередженість і/або сонливість. У разі виникнення цих симптомів пацієнтам слід утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Применение в период беременности или кормления грудью:

Способность влиять на скорость реакции при управлении
автотранспортом:

Дети:

Способ применения и дозы:

До початку першого антиретровірусного лікування у пацієнтів не повинно бути невдалих випадків попередньої антиретровірусної терапії. Також у них не повинно спостерігатися поколінь вірусу, що дають мутації та виявляють значний опір до кожного з трьох компонентів препарату. Терапію повинен проводити лікар, що має досвід лікування ВІЛ-інфекції.Рекомендована доза для дорослих – 1 таблетка перорально 1 раз на добу. Таблетку ковтають цілою, запиваючи її водою. Приймають натщесерце, оскільки вживання їжі може спричинити зростання концентрації ефавіренцу та збільшення частоти побічних реакцій. Для поліпшення переносимості ефавіренцу та запобігання небажаним явищам з боку нервової системи рекомендується приймати препарат перед сном.Якщо пацієнт пропускає прийом препарату, але ще не пройшло 12 годин з моменту, коли його треба було прийняти, пацієнт повинен прийняти препарат якнайскоріше і відновити нормальний графік дозування. Якщо пройшло більш ніж на 12 годин, а це майже час для наступної дози, пацієнту не слід приймати пропущену дозу, а необхідно просто відновити звичайне дозування за графіком.Якщо протягом 1 години після застосування препарату виникає блювання, необхідно прийняти ще одну дозу (таблетку). Якщо блювання виникає більш як через 1 годину після прийому препарату, не потрібно застосовувати ще одну дозу.При необхідності припинення терапії одним з компонентів препарату, що містить ефавіренц/емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат, або якщо необхідне регулювання дози, слід застосовувати покомпонентно препарати ефавіренцу, емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату (див. інструкції для медичного застосування цих лікарських засобів).Якщо терапію препаратом ефавіренц/емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат припиняють, слід враховувати тривалий період напіввиведення ефавіренцу (див. розділ Фармакологічні властивості) і довгий період внутрішньоклітинного напіврозпаду емтрицитабіну і тенофовіру. Через варіабельність цих параметрів і можливість розвитку резистентності, слід керуватися принципами лікування ВІЛ-інфекції, беручи до уваги причини припинення лікування.Діти. Препарат не застосовують дітям, оскільки відсутні дані щодо ефективності та безпечності застосування препарату цій категорії пацієнтів.

Передозировка:

Лікування.

Побочные действия:

Оскільки Вірадей містить ефавіренц, емтрицитабін та тенофовіру дизопроксилу фумарат, можливе виникнення побічних реакцій, пов’язаних з кожним компонентом окремо.Найчастішими побічними реакціями (з частотою ≥ 10 %, будь-якого ступеня тяжкості) були діарея, нудота, головний біль, запаморочення, депресія, безсоння, порушення сну та висипання. Загальні розлади: втома, гарячка, біль, астенія, припливи крові, відчуття сп’яніння.З боку системи крові: нейтропенія, анемія.З боку серця: збільшена частота серцебиття.З боку дихальної системи:З боку травного тракту: нудота, діарея, блювання, біль у животі, диспепсія, метеоризм та здуття живота, сухість у роті, анорексія, гострий панкреатит, запор, порушення всмоктування, молочно-кислий ацидоз.З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (гострі та хронічні форми), гострі тубулярні некрози, проксимальна тубулопатія, включаючи синдром Фанконі, нефрити, гострі нефрити, нефрогенні діабети, підвищений рівень креатиніну, протеїнурія, проксимальна тубулопатія, поліурія.З боку шкіри та її похідних: висипання, почервоніння, гіперпігментація шкіри, дерматити, набряки, кропив’янка, сухість шкіри, екзема, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоедема, висипання у тяжкій формі, припливи, мультиформна еритема, порушення з боку нігтів, фотоалергійний дерматит.З боку кістково-м’язової системи: міопатія, розм’якшення кісток (обидва розлади пов’язані з проксимальною тубулопатією нирок), артралгія, міалгія, біль у спині.З боку імунної системи: підвищена чутливість, алергічні реакції.З боку гепатобіліарної системи: гострі гепатити, стеатоз печінки, печінкова недостатність.З боку репродуктивної системи: гінекомастія.Метаболічні порушення: перерозподіл/накопичення жиру (див. розділ Особливості застосування). Інфекції: синусит, інфекції верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, назофарингіт.З боку нервової системи та органів чуття: запаморочення, головний біль, порушення сну, сонливість, безсоння, ступор, летаргічний стан, порушення уваги, судоми, порушення зору, амнезія, атаксія, порушення рівноваги, порушення смаку, ажитація, дзвін у вухах, порушення мозочкової координації та балансу, гіпестезія, парестезія, нейропатія, тремор.З боку психіки: нав’язливі сновидіння, нічні кошмари, депресивний стан, безсоння, відчуття занепокоєння, порушення сну, стан ейфорії, параноїдальний стан, психомоторне збудження, марення, втрата орієнтації, занепокоєння, агресія, неврози, спроби суїциду, суїцидальні ідеї, манії, галюцинації, ейфорійний стан, стан афекту, пригнічений стан.Лабораторні показники:

Лекарственное взаимодействие:

Препарат не можна одночасно застосовувати з вориконазолом, бензодіазепінами (мідазолам, триазолам), цизапридом, пімозидом, препаратами рослинного походження, що містять звіробій, терфенадином, астемізолом, бепридилом або алкалоїдами ріжків (наприклад, ерготамін, дигідроерготамін, ергоновін і метилергоновін), оскільки конкурування ефавіренцу за CYP3A4 може призвести до пригнічення метаболізму цих препаратів і появи передумов для виникнення серйозних ускладнень і/або небезпечних для життя явищ (наприклад, серцеві аритмії, тривалий седативний ефект або пригнічення дихання).Ефавіренц є індуктором CYРЗА4 і деяких CYP450 ізоензимів, у тому числі й CYP3A4. Інші сполуки, наприклад субстрати CYP3A4, можуть знижувати плазмові концентрації при одночасному прийомі з ефавіренцом. Ефект від ефавіренцу змінюється також при прийомі разом з лікарськими препаратами або їжею (наприклад грейпфрутовий сік), які впливають на активність CYP3A4. Препарати, що виводяться нирками. Оскільки емтрицитабін та тенофовір головним чином виводяться нирками, прийом препарату Вірадей з препаратами, які знижують функцію нирок або конкурують за активну тубулярну секрецію (наприклад цидофовір), може збільшити концентрацію в сироватці емтрицитабіну, тенофовіру та/або препарату, прийнятого одночасно. Застосування препарату ВІРАДЕЙ не допускається при одночасному або недавньому прийомі нефротоксичних лікарських препаратів (наприклад аміноглікозиди, амфотерицин В, фоскарнет, ганцикловір, валацикловір, валганцикловір, пентамідин, ванкоміцин, цидофовір або інтерлейкін-2, ацикловір, адефовіру дипівоксил).Протиінфекційні та антиретровірусні препарати. Немає даних про безпечність та ефективність препарату у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Оскільки ВІРАДЕЙ містить ефавіренц, емтрицитабін і тенофовіру дизопроксилу фумарат, будь-які взаємодії, які відзначалися для цих речовин, можуть мати місце й для препарату ВІРАДЕЙ. Оскільки препарат ВІРАДЕЙ є фіксованою комбінацією, його не можна призначати разом з препаратами, які містять будь-який з його компонентів: ефавіренц, емтрицитабін і тенофовіру дизопроксилу фумарат. Через однакові з естрицитабіном властивості препарат ВІРАДЕЙ не слід призначати одночасно з іншими аналогами цитидину, такими як ламівудин.Інгібітори протеази.Ампренавір/ритонавір: одночасний прийом препаратів ампренавіру, ритонавіру та препарату Вірадей не рекомендується.Фосампренавір: безпека та ефективність не встановлені. Фосампренавір та ритонавір: рекомендується призначення додаткових 100 мг/добу ритонавіру (всього 300 мг) при застосуванні препарату Вірадей з фосампренавіром та ритонавіром 1 раз на добу. Корекція дози ритонавіру не потрібна при застосуванні препарату Вірадей у комбінації з ритонавіром двічі на добу.Атазанавір: не рекомендується одночасне застосування атазанавіру з препаратом Вірадей, оскільки при одночасному застосуванні атазанавіру з ефавіренцом або тенофовіру дизопроксилу фумаратом спостерігається зниження концентрації атазанавіру в плазмі. Крім того, атазанавір підвищує концентрацію тенофовіру.Атазанавір та ритонавір: одночасний прийом препаратів атазанавіру, ритонавіру та препарату Вірадей не рекомендується.Індинавір: недостатньо даних про одночасний прийом індинавіру з препаратом Вірадей. Оскільки клінічна значущість зниження концентрації індинавіру не оцінювалася, необхідно враховувати ступінь фармакокінетичної взаємодії препаратів при призначенні одночасно ефавіренцу як компонента препарату Вірадей та індинавіру.Лопінавір та ритонавір: лопінавір/ритонавір підвищують концентрацію тенофовіру. Механізм цього явища невідомий. Пацієнти, які отримують лопінавір/ритонавір з препаратом Вірадей, повинні перебувати під наглядом для виявлення побічних реакцій, асоційованих із застосуванням тенофовіру. Одночасний прийом не рекомендується. Ритонавір: одночасний прийом дози ритонавіру 600 мг та препарату Вірадей не рекомендується. При прийомі препарату Вірадей разом з невеликими дозами ритонавіру слід враховувати можливість більш частих негативних реакцій, що пов’язані з ефавіренцом при фармакодинамічній взаємодії.Саквінавір: не рекомендується одночасний прийом препарату Вірадей разом з інгібітором протеази.Саквінавір та ритонавір: немає достатніх даних для рекомендацій щодо дозування саквінавіру та ритонавіру у поєднанні з препаратом Вірадей. Одночасний прийом саквінавіру та ритонавіру з ефавіренцом не рекомендується.Нуклеозидні (НІЗТ) та ненуклеозидні (ННІЗТ) інгібітори зворотної транскриптазиНуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази: спеціальні дослідження взаємодії не проводилися для ефавіренцу та НІЗТ, крім ламівудину, зидовудину та тенофовіру дизопроксилу фумарату. Не відзначено клінічно значущої взаємодії, оскільки НІЗТ метаболізуються різними шляхами.Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази: взаємодію не вивчено. Можливі результати фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії невідомі.Оскільки два ННІЗТ були неефективними та не були безпечними, одночасний прийом з препаратом Вірадей інших ННІЗТ не рекомендується.Диданозин: одночасний прийом препарату Вірадей та диданозину не рекомендується, оскільки концентрація диданозину значно підвищується при поєднаному прийомі з тенофовіру дизопроксилу фумаратом. У дорослих пацієнтів з масою тіла > 60 кг при одночасному застосуванні з препаратом Вірадей дозу диданозину необхідно знизити до 250 мг. Немає даних щодо корекції дози диданозину для пацієнтів з масою тіла < 60 кг. Комбінацію препарату Вірадей та диданозину слід призначати з обережністю. У випадку поєднаного застосування цих препаратів рекомендується ретельний моніторинг побічних реакцій, асоційованих із застосуванням диданозину. При виникненні побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням диданозину, лікування препаратом слід припинити. АнтибіотикиКларитроміцин: невідоме клінічне значення змін плазмових рівнів кларитроміцину. Може бути призначений альтернативний препарат (наприклад азитроміцин). Інші антибіотики – макроліди, наприклад еритроміцин, не вивчалися з точки зору сумісності.Рифабутин: денна доза рифабутину повинна бути збільшена на 50 % при прийомі з препаратом Вірадей. Потрібно враховувати подвійну дозу рифабутину у випадку, коли рифабутин приймається 2 або 3 рази на тиждень у комбінації з препаратом Вірадей.Рифампіцин: Якщо Вірадей призначають разом з рифампіцином, то рекомендують призначати також додаткову дозу ефавіренцу 200 мг/добу (всього 800 мг). Регулювання дози рифампіцину при поєднаному прийомі з препаратом Вірадей не рекомендується.ПротигрибковіІтраконазол: немає рекомендацій щодо одночасного прийому препарату Вірадей та ітраконазолу. Небхідно призначити альтернативний протигрибковий препарат.Вориконазол. Одночасний прийом стандартної дози ефавіренцу та вориконазолу заборонений (конкурентне пригнічення метаболізму окиснення). Оскільки Вірадей є комбінованим препаратом з фіксованим дозуванням, дозу ефавіренцу змінювати не можна: таким чином, вориконазол і Вірадей не слід приймати разом.АнтиконвульсантиКарбамазепін: немає рекомендацій щодо одночасного прийому препаратів ВІРАДЕЙ і карбамазепін. Необхідно призначити альтернативний антиконвульсант. Періодично необхідно перевіряти рівні карбамазепіну в плазмі.Фенітоїн, фенобарбітал та інші антиконвульсанти – субстрати ізоензимів CYP450. Не вивчено взаємодію з препаратами: ефавіренц, емтрицитабін або тенофовіру дизопроксилу фумарат. Є імовірність зниження або збільшення плазмових концентрацій фенітоїну, фенобарбіталу та інших антиконвульсантів, які є субстратами ізоензимів CYP450, разом з ефавіренцом. При одночасному прийомі препарату Вірадей та антиконвульсанта, який є субстратом ізоензимів CYP450, необхідно періодично перевіряти рівень антиконвульсанта.Вігабатрин (габапентин): вігабатрин і габапентин виводяться практично в незміненому стані із сечею і навряд чи зустрінуться з тими ж ензимами метаболізму і на тих же шляхах виведення, що й ефавіренц. Вірадей і вігабатрин або габапентин можна приймати одночасно без регулювання доз.АнтидепресантиСелективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs)Сертралін: при одночасному призначенні з препаратом Вірадей підвищення доз сертраліну відбувається відповідно до клінічної реакції.Пароксетин: Вірадей і пароксетин можна приймати одночасно без регулювання доз.Флуоксетин: Вірадей і флуоксетин можна приймати одночасно без регулювання доз.Кардіологічні препаратиБлокатори кальцієвих каналівДилтіазем: при одночасному прийомі з препаратом ВІРАДЕЙ потрібно регулювати дозу дилтіазему залежно від клінічной реакції (див. інструкцію для медичного застосування дилтіазему).Верапаміл, фелодипін, ніфедипін і нікардипін: не вивчено взаємодію між препаратами ефавіренц, емтрицитабін або тенофовіру дизопроксилу фумарат. Якщо ефавіренц призначений у поєднанні з блокатором кальцієвих каналів, який є субстратом ензиму CYP3A4, виникає ймовірність зниження плазмової концентрації блокатора кальцієвих каналів. При поєднаному прийомі з препаратом Вірадей потрібно регулювати дозу блокаторів кальцієвих каналів залежно від клінічної реакції (див. інструкцію для медичного застосування відповідних блокаторів кальцієвих каналів).Препарати, що знижують рівень ліпідівОдночасний прийом HМГ інгібіторів редуктази:Аторвастатин, правастатин, симвастатин: слід періодично перевіряти рівні холестерину при поєднаному прийомі з препаратом Вірадей аторвастатину, правастатину або симвастатину. Може бути необхідне регулювання доз статинів.Гормональні контрацептивиЕтинілестрадіол: оскільки можлива взаємодія пероральних контрацептивів і препарату Вірадей остаточно не з’ясована, необхідно користуватися відповідними засобами бар’єрної контрацепції додатково до перорального засобу.Норгестимат/етинілестрадіол: взаємодію не вивчено.Снодійні засобиМетадон: пацієнти, які отримують метадон разом з препаратом Вірадей, повинні перевіритися на ознаки виведення і підвищення дози метадону, як це необхідно робити для пригнічення синдрому відміни.Рослинні препаратиЗвіробій (Hyperіcum perforatum). Препарати рослинного походження, що містять звіробій (Hypericum perforatum), не слід застосовувати одночасно з препаратом Вірадей через можливе зниження концентрацій у плазмі крові й зменшення клінічної ефективності ефавіренцу. Якщо пацієнт вже приймає звіробій, необхідно припинити його прийом, перевірте рівень звіробою і, якщо можливо, ефавіренцу. При припиненні прийому звіробою можуть підвищуватися рівні ефавіренцу. Ефект пригнічення з боку звіробою може бути присутнім протягом 2 тижнів після припинення його прийому.Взаємодії з іншими лікарськими препаратами.Не спостерігалося клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій у випадках, коли ефавіренц приймали разом з азитроміцином, цетиризином, лоразепамом, нелфінавіром, зидовудином, антагоністом гідроксиду магнію/алюмінію, фамотидином або флуконазолом. Можливість взаємодії з ефавіренцом або іншими протигрибковими засобами, наприклад фамотидином, не вивчалася. Не виявлено клінічно значущої взаємодії у випадках, коли емтрицитабін приймали разом зі ставудином, зидовудином або фамцикловіром, а також при поєднаному прийомі тенофовіру дизопроксилу фумарату з адефовіру дипівоксилом, емтрицитабіном, нелфінавіром або рибавірином.Взаємодія з тестом на канабіноїди: ефавіренц не зв’язується з канабіноїдними рецепторами. Спеціальні дослідження взаємодії не проводилися для ефавіренцу та НІЗТ, крім ламівудину, зидовудину та тенофовіру дизопроксилу фумарату. Не спостерігали клінічно значущої взаємодії, оскільки НІЗТ метаболізуються різними шляхами.

Условия хранения:

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ºС у недоступному для дітей місці.

Форма выпуска / упаковка:

По 30 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у контейнерах з поліетилену високого тиску, закритих кришками з герметичним закупоренням фольгою, з вміщеними пакетиками із силікагелем. По 1 контейнеру у картонній коробці.

Категория отпуска:

Без рецепта.

Дополнительно: