Пентасед инструкция по применению цена в украине

Пентасед


На сайте нет в наличии товаров с торговым названием «Пентасед»

Редакторская группа

Дата создания: 27.04.2021      
Дата обновления: 24.09.2023

Рецензент

Состав и форма выпуска

Состав:

Международное и химическое название: Pentasedосновные физико-химические свойства: таблетки белого или белого с кремовым оттенком цвета, с плоской поверхностью, с фаской и риской. На поверхности таблеток допускается мраморность;Состав: 1 таблетка содержит парацетамола — 210 мг, пропифеназона — 210 мг кофеина 50 мг, фенобарбитала 20 мг, кодеина фосфата 10 мг;Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, лактоза, магния стеарат, натрия кроскармеллоза, натрия лаурилсульфат, полиэтиленгликоль 4000, тальк, кремния диоксид коллоидный.

Форма выпуска:

По 10 таблеток в контурных ячейковых упаковках.

Фармдействие

Анальгетический, жаропонижающее средство. Фармакологические эффекты препарата обусловлены свойствами его действующих веществ.

Парацетамол — ненаркотический анальгетик, оказывает обезболивающее и жаропонижающее действие, обусловленное угнетением синтеза простагландинов и других медиаторов боли и воспаления преимущественно в центральной нервной системе. Снижает возбудимость центра терморегуляции гипоталамуса.

Пропифеназон оказывает выраженное анальгезирующее и жаропонижающее действия, связанные с блокадой синтеза простагландинов преимущественно в центральной нервной системе; в высоких дозах оказывает также противовоспалительное и умеренный спазмолитический эффекты.

Кодеин оказывает анальгезирующее действие, обусловленное возбуждением опиатных рецепторов в различных отделах центральной нервной системы и периферических тканях, что приводит к стимуляции антиноцицептивной системы и уменьшения эмоционального восприятия боли; оказывает также центральную противокашлевое действие за счет угнетения возбудимости кашлевого центра.

Фенобарбитал оказывает угнетающее воздействие на центральную нервную систему, обладает седативным, снотворным и некоторой миорелаксирующим действием, уменьшает эмоциональную реакцию на болевые ощущения.

Кофеин стимулирует психомоторные центры головного мозга, оказывает аналептическое действие, усиливает эффект анальгетиков, устраняет сонливость и чувство усталости, повышает физическую и умственную работоспособность.

Фармакокинетика. Парацетамол быстро и практически полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта, преимущественно верхних отделов кишечника. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 0,5-2 часа после приема. Связывание с белками плазмы составляет 25%. Метаболизируется в печени с образованием глюкуронида и сульфата парацетамола. Период полувыведения составляет 1-4 часа. Выводится почками, в основном в виде метаболитов, менее 5% экскретируется в неизмененном виде.

Пропифеназон быстро и полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация в плазме достигается через 0,5-1 ч после приема. Связывание с белками плазмы составляет около 40%. Метаболизируется в печени. Период полувыведения составляет 1,5 часа. Выделяется в основном почками в виде глюкуронидов (до 80%).

Кодеин быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта. Незначительной степени связывается с белками плазмы. Биодоступность составляет около 55%. Подвергается биотрансформации в печени, при этом 10% путем деметилирования трансформируется в морфин. Хорошо распределяется в тканях. Период полувыведения составляет 2,5-4 часа. Выделяется почками: 5-15% в неизмененном виде, 10% — в виде морфина и его метаболитов.

Фенобарбитал полностью, но медленно всасывается в тонком кишечнике. Биодоступность составляет 80%, связывание с белками плазмы — 20-45%. Метаболизируется в печени при участии микросомальных ферментов с образованием неактивных метаболитов. Хорошо распределяется по органам и тканям, проникает через гематоэнцефалический и плацентарный барьеры, поступает в грудное молоко. Период полувыведения составляет у взрослых 2-4 суток. Выводится из организма почками в виде глюкуронидов и в неизменном виде. Характеризуется выраженной кумуляцией.

Кофеин хорошо всасывается в кишечнике, в т.ч. в толстом. Максимальная концентрация достигается через 1 час после приема. Незначительной степени связывается с белками плазмы. Метаболизируется путем деметилирования и окисления. Период полувыведения составляет около 5 часов, у некоторых лиц — до 10 часов. Выводится из организма почками, главным образом в виде метаболитов (около 70%) и в неизменном виде.

Показания

Болевой синдром слабой и средней интенсивности различного генеза: головная боль, зубная боль, невралгии, миалгии, артралгии, первичная дисменорея. Лихорадочный синдром при простудных и других инфекционно-воспалительных заболеваниях.

Дозировка

Взрослым назначают по 1-2 таблетки 1-3 раза в сутки, желательно после еды, запивая небольшим количеством воды.

Детям и подросткам 12-18 лет — по? -1 Таблетке 1-4 раза в сутки.

Максимальная суточная доза для взрослых составляет 6 таблеток (в 3-4 приема), для детей и подростков 12-18 лет — 4 таблетки.

Продолжительность курса лечения зависит от эффективности и чувствительности к терапии, составляя конечно, не более 5 суток при лечении болевого синдрома и не более 3 суток при лечении лихорадочного синдрома.

Особые указания

С осторожностью применяют у больных язвенной болезнью желудка и 12-перстной кишки (в стадии обострения), при поллинозах, а также у пациентов пожилого возраста.

Чрезмерное потребление кофеинвмищуючих продуктов (кофе, чай) на фоне лечения может вызвать симптомы передозировки.

При длительном бесконтрольном применении препарата в высоких дозах возможно развитие привыкания (снижение анальгетического эффекта), зависимости от препарата (в связи с содержанием кодеина), почечной и / или печеночной недостаточности.

При лечении более 7 суток необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени (активности печеночных трансаминаз.

Препарат может изменять результаты анализов допинг-контроля спортсменов и затруднять установление диагноза при «остром животе».

Препарат не следует применять при беременности и в период кормления грудью.

В период применения препарата следует воздержаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания, быстроты психических и двигательных реакций.

В период лечения необходимо исключить употребление алкоголя.

Побочные действия

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, запор, при длительном применении препарата в высоких дозах возможно развитие гепатотоксического действия.

Со стороны ЦНС: головокружение, сонливость, снижение скорости психических и двигательных реакций, способности к концентрации внимания.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердцебиение, тахикардия.

Со стороны системы кроветворения: анемия, лейкопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз.

Со стороны мочевыделительной системы: при длительном приеме препарата в высоких дозах возможно развитие нефротоксического действия.

Аллергические реакции: сыпь, зуд, крапивница.

Взаимодействие 

При одновременном применении с препаратами, угнетающими ЦНС (седативные средства, снотворные, транквилизаторы, миорелаксанты, алкоголь), возможно взаимное усиление побочных эффектов (угнетение ЦНС, дыхательного центра, развитие гипотензии).

При одновременном назначении с индукторами микросомального окисления (барбитураты, карбамазепин, фенитоин, никотин, рифампицин, салициламид и др.), трициклическими антидепрессантами, а также при употреблении алкоголя значительно повышается риск гепатотоксического действия.

Длительное приема противосудорожных препаратов может снизить эффективность парацетамола.

При повторном применении парацетамол может усилить действие антикоагулянтов (производных дикумарина).

При одновременном применении с антиаритмикам фенобарбитал усиливает гипотензивный эффект соталола и ускоряет метаболизм мексилетина.

Пропифеназон может усиливать действие пероральных противодиабетических средств, сульфаниламидных препаратов, антикоагулянтов, ульцерогенный эффект кортикостероидов.

Эффективность препарата может снизиться при одновременном применении с холестирамином, холинолитиками, антидепрессантами, щелочными веществами.

Парацетамол ускоряет выведение хлорамфеникола, метоклопрамид ускоряет всасывание парацетамола.

Кофеин ускоряет всасывание эрготамина.

Противопоказания

Тяжелая печеночная и / или почечная недостаточность, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, анемия, лейкопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз, бронхиальная астма, состояния, сопровождающиеся угнетением дыхания, внутричерепная гипертензия, артериальная гипертензия, острый инфаркт миокарда, алкогольное опьянение, глаукома, беременность, период кормления грудью, детский возраст до 12 лет, индивидуальная повышенная чувствительность к компонентам препарата.

Передозировка

При превышении рекомендованных доз возможны тошнота, рвота, гастралгия, усиление потоотделения, бледность кожных покровов, тахикардия, аритмия, угнетение дыхательного центра, нарушение ориентации, гипотензия. Следует иметь в виду, что прием парацетамола в дозе более 6 г может вызвать тяжелое поражение печени.

Лечение: отмена препарата, промывание желудка, назначение кишечных адсорбентов (активированный уголь и др.), симптоматическая терапия. Антидотом парацетамола является ацетилцистеин.

Условия хранения

В сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности — 2 года.

Обратите внимание!

Описание препарата Пентасед на этой странице — упрощенная авторская версия сайта apteka911, созданная на основании инструкции/ий по применению. Перед приобретением или использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с оригинальной инструкцией производителя (прилагается к каждой упаковке препарата).

Информация о препарате предоставлена исключительно с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению. Только врач может принять решение о назначении препарата, а также определить дозы и способы его применения.

Пентасед: инструкции


Форма выпуска:

таблетки in bulk: по 1000 або 5000 таблеток у пакетах поліетиленових


Состав:

1 таблетка містить парацетамолу ДС 90 % у перерахуванні на парацетамол 210 мг, пропіфеназону 210 мг, кофеїну 50 мг, фенобарбіталу 20 мг, кодеїну фосфату 10 мг


Производитель:

Україна


Форма выпуска:

таблетки in bulk: по 1000 или 5000 таблеток в полиэтиленовых пакетах


Состав:

1 таблетка содержит парацетамола ДС 90% в пересчете на парацетамол 210 мг, пропифеназона 210 мг, кофеина 50 мг, фенобарбитала 20 мг, кодеина фосфата 10 мг


Производитель:

Украина


Форма выпуска:

таблетки, по 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в коробці з картону


Состав:

1 таблетка містить парацетамолу ДС 90 % у перерахуванні на парацетамол 210 мг, пропіфеназону 210 мг, кофеїну 50 мг, фенобарбіталу 20 мг, кодеїну фосфату 10 мг


Производитель:

Україна


Форма выпуска:

таблетки, по 10 таблеток в блистере; по 1 блистеру в коробке из картона


Состав:

1 таблетка содержит парацетамола ДС 90% в пересчете на парацетамол 210 мг, пропифеназона 210 мг, кофеина 50 мг, фенобарбитала 20 мг, кодеина фосфата 10 мг


Производитель:

Украина


Форма выпуска:

таблетки, по 10 таблеток в блистере; по 1 блистеру в коробке из картона


Состав:

1 таблетка содержит парацетамола ДС 90% в пересчете на парацетамол 210 мг, пропифеназона 210 мг, кофеина 50 мг, фенобарбитала 20 мг, кодеина фосфата 10 мг


Производитель:

Украина

Действующие вещества: 1 таблетка содержит парацетамола ДС 90% в пересчете на парацетамол 210 мг, пропифеназона 210 мг, кофеина 50 мг, фенобарбитала 20 мг, кодеина фосфата 10 мг

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая крахмал кукурузный лактоза; магния стеарат натрия кроскармеллоза; натрия лаурилсульфат; полиэтиленгликоль 4000; тальк кремния диоксид коллоидный.

Таблетки.

Основные физико-химические свойства: таблетки белого или белого с кремовым оттенком цвета, с плоской поверхностью, с фаской и риской.

Анальгетики и антипиретики. Пропифеназон, комбинации с психолептиков. Код АТХ N02B В74.

Фармакологические.

Анальгетический, жаропонижающий препарат. Фармакологические эффекты препарата обусловлены свойствами его действующих веществ.

Парацетамол — ненаркотический анальгетик, оказывает обезболивающее и жаропонижающее действие, обусловленное угнетением синтеза простагландинов и других медиаторов боли и воспаления преимущественно в центральной нервной системе. Снижает возбудимость центра терморегуляции гипоталамуса.

Пропифеназон проявляет выраженное анальгезирующее и жаропонижающее действия, связанные с блокадой синтеза простагландинов преимущественно в центральной нервной системе; в высоких дозах проявляет также противовоспалительный и умеренный спазмолитический эффекты.

Кодеин имеет анальгезирующее действие, обусловленное возбуждением опиатных рецепторов в различных отделах центральной нервной системы и периферических тканях, что приводит к стимуляции антиноцицептивной системы и уменьшения эмоционального восприятия боли; проявляет также центральное противокашлевое действие за счет подавления возбудимости кашлевого центра.

Фенобарбитал оказывает угнетающее влияние на центральную нервную систему, обладает седативным, снотворным и некоторую миорелаксирующее действие, уменьшает эмоциональную реакцию на болевые ощущения.

Кофеин стимулирует психомоторные центры головного мозга, оказывает аналептическое действие, усиливает эффект анальгетиков, устраняет сонливость и чувство усталости, повышает физическую и умственную работоспособность.

Фармакокинетика.

Парацетамол быстро всасывается в пищеварительном тракте, связывается с белками плазмы. Период полувыведения составляет 1-4 часа. Метаболизируется в печени с образованием глюкуронида и сульфата парацетамола. Выводится почками главным образом в виде продуктов конъюгации, менее 5% выводится в неизмененном виде.

Кофеин хорошо абсорбируется в кишечнике. Метаболизируется в печени. Выводится с мочой (10% в неизмененном виде).

Фенобарбитал всасывается полностью, медленно. Метаболизируется в печени, индуцирует микросомальные ферменты печени. Период полувыведения составляет 3-4 суток. Выводится почками в виде неактивных метаболитов, 25-50% — в неизмененном виде. Хорошо проникает через плаценту.

Кодеин благодаря своей липофильности быстро проникает через гематоэнцефалический барьер, накапливается в жировой ткани и в меньшей степени — в тканях с высоким уровнем перфузии (легких, печени, почках и селезенке). Кодеин в организме гидролизуется тканевыми эстеразами (происходит отщепление метильной группы) с последующей конъюгацией в печени с глюкуроновой кислотой. Метаболиты кодеина имеют собственную анальгетической активностью. Кодеин выводится в виде метаболитов в основном с мочой, значительно меньшая часть метаболитов, связанных с глюкуроновой кислотой, выводится с желчью. У больных с почечной недостаточностью может происходить накопление этих активных метаболитов, что приводит к более длительного действия препарата.

Пропифеназон быстро и полностью абсорбируется после перорального применения.

Пропифеназон метаболизируется, главным образом, в печени с образованием основного метаболита N-десметилпропифеназону.

Принятая доза пропифеназона удаляется с мочой преимущественно в виде конъюгата глюкуроновой кислоты.

Пропифеназон проникает через плаценту и также выделяется в грудное молоко.

При печеночной и почечной недостаточности метаболизм и удаление пропифеназона могут быть подавлены.

Болевой синдром слабой и средней интенсивности различного генеза: головная боль, зубная боль, невралгия, боли в мышцах, боли в суставах, менструальные боли. Лихорадочный синдром при простудных заболеваниях и гриппе.

Повышенная чувствительность к компонентам препарата, а также к пиразолона или в родственных соединений (содержащие феназон, пропифеназон, аминофеназон, метамизол), ацетилсалициловой кислоты, фенилбутазоном, опиоидных анальгетиков. Тяжелая печеночная и / или почечная недостаточность, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, анемия, лейкопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз, респираторные заболевания с одышкой, обструктивным синдромом (в т.ч. бронхиальная астма, состояния, сопровождающиеся угнетением дыхания) внутричерепная гипертензия, артериальная гипертензия, выраженная артериальная гипотензия, острый инфаркт миокарда, алкогольное опьянение, алкоголизм, глаукома нарушения сна и повышенная возбудимость, острая порфирия; врожденная гипербилирубинемия, медикаментозная и наркотическая зависимость (в том числе в анамнезе), панкреатит, сахарный диабет, гипертрофия предстательной железы заболевания крови органические заболевания сердечно-сосудистой системы (декомпенсированная сердечная недостаточность, нарушения сердечной проводимости, тяжелый атеросклероз, склонность к спазму сосудов, ишемическая болезнь сердца) эпилепсия, гипертиреоз депрессия и / или депрессивные расстройства со склонностью больного к суицидального поведения, миастения, пожилой возраст; травма головы, период после операции на желчных путях. Не применять одновременно с ингибиторами МАО (МАО) и в течение 2 недель после отмены ингибиторов МАО; противопоказано пациентам, принимающим трициклические антидепрессанты или β-блокаторы.

При одновременном применении с препаратами, угнетающими центральную нервную систему (седативные средства, снотворные, транквилизаторы, миорелаксанты, алкоголь), возможно взаимное усиление побочных эффектов (угнетение центральной нервной системы, дыхательного центра, развитие гипотензии).

При одновременном назначении с индукторами микросомального окисления (барбитураты, карбамазепин, фенитоин, никотин, рифампицин, салициламид), трициклическими антидепрессантами, а также при употреблении алкоголя значительно повышается риск гепатотоксического действия.

При одновременном применении с препаратами, содержащими парацетамол, возможна передозировка парацетамола. При одновременном применении парацетамола с гепатотоксическими средствами (алкоголь, фенитоин, карбамазепин, изониазид и рифампицин) увеличивается токсическое влияние препаратов на печень. Парацетамол снижает эффективность диуретиков. Скорость всасывания парацетамола может увеличиваться вследствие применения домперидона.

Одновременное применение с пероральными антикоагулянтными (аценокумарол варфарин) или нестероидными противовоспалительными средствами может привести к появлению побочных эффектов со стороны желудочно-кишечного тракта.

Антикоагулянтный эффект варфарина и других кумаринов может усиливаться при одновременном длительном регулярном ежедневном применении парацетамола. При этом повышается риск кровотечения. Периодический прием не имеет значительного эффекта.

Одновременное применение кофеина с:

  • ингибиторами МАО, фуразолидон, прокарбазин и селегилином может привести к развитию опасных аритмий сердца или выраженного повышения артериального давления;
  • барбитуратами, примидином, противосудорожными лекарственными средствами (производными гидантаину, особенно фенитоином) — усиление метаболизма и увеличение клиренса кофеина
  • кетоконазолом, дисульфирамом, ципрофлоксацином, норфлоксацином, эноксацином, пипемидиновою кислотой может привести к замедлению выведения кофеина и увеличение его концентрации в крови
  • флуваксамином — повышение уровня кофеина в плазме крови
  • мексилетином — снижение выведения кофеина на 50%
  • никотином — увеличение скорости выведения кофеина
  • Метоксален — уменьшение выведения кофеина из организма с возможным усилением его эффекта и развитием токсического действия;
  • клозапином — повышение концентрации клозапина в крови
  • бета-адреноблокаторами может приводить к взаимному подавлению терапевтических эффектов
  • препаратами кальция — снижение всасывания данных препаратов.

Напитки и лекарственные средства, содержащие кофеин, при совместном применении с препаратом могут привести к чрезмерной стимуляции центральной нервной системы.

Кофеин усиливает действие (улучшает биодоступность) анальгетиков-антипиретиков, потенцирует эффекты производных ксантина, α- и β-адреномиметиков, психостимулирующих средств, ингибиторов МАО (фуразолидон, прокарбазин, селегилин).

Кофеин снижает эффективность анксиолитиков, снотворных и седативных средств, является антагонистом средств для наркоза и других препаратов, угнетающих ЦНС, конкурентным антагонистом препаратов аденозина, АТФ. При одновременном применении кофеина с эрготамином улучшается всасывание эрготамина из желудочно-кишечного тракта, с тиреотропного средствами — повышается тиреоидных эффект. Кофеин снижает концентрацию лития в крови. Гормональные контрацептивы, изониазид усиливают действие кофеина.

Кодеин может подавлять эффекты метоклопрамида и домперидона на желудочно-кишечную перистальтику. Кодеин может усиливать действие средств, угнетающих ЦНС (включая алкоголь, анестетики, снотворные лекарственные средства, седативные препараты, трициклические антидепрессанты, фенотиазиновые транквилизаторы), однако это взаимодействие не имеет клинического значения при применении рекомендованных доз препарата.

Фенобарбитал индуцирует ферменты печени и, соответственно, может ускорять метаболизм некоторых лекарств, которые метаболизируются этими ферментами (включая непрямые антикоагулянты, сердечные гликозиды, противомикробные, противовирусные, противогрибковые, противоэпилептические, противосудорожные, пероральные сахароснижающие, гормональные, иммуносупрессивные, цитостатические, антиаритмические, антигипертензивные лекарственные средства ). Фенобарбитал усиливает действие анальгетиков, местных анестетиков и лекарственных средств, угнетающих ЦНС (средств для наркоза, нейролептиков, транквилизаторов), алкоголя.

Одновременное применение фенобарбитала с другими препаратами, проявляют седативное действие, приводит к усилению седативно-снотворного эффекта и может сопровождаться угнетением дыхания. Лекарства, обладающие свойствами кислот (аскорбиновая кислота, хлорид аммония) усиливают действие барбитуратов. Возможное влияние на концентрацию фенитоина в крови, а также карбамазепина и клоназепама. Ингибиторы МАО пролонгируют эффекты фенобарбитала.

Рифампицин может снижать эффект фенобарбитала. При применении с препаратами золота увеличивается риск поражения почек.

При длительном одновременном применении с нестероидными противовоспалительными средствами существует риск образования язвы желудка и кровотечения.

Одновременное применение фенобарбитала вместе с зидовудином усиливает токсичность обоих препаратов. Фенобарбитал может ускорять метаболизм пероральных контрацептивов, что приводит к потере их эффекта.

Длительное применение противосудорожных препаратов может снизить эффективность парацетамола.

При повторном применении парацетамол может усилить действие антикоагулянтов (производных дикумарина).

При одновременном применении с антиаритмическими средствами фенобарбитал усиливает гипотензивный эффект соталола и ускоряет метаболизм мексилетина.

Пропифеназон может усиливать действие пероральных противодиабетических средств, сульфаниламидных препаратов, антикоагулянтов, ульцерогенный эффект кортикостероидов.

Эффективность препарата может уменьшиться при одновременном применении с холестирамином, холинолитиками, антидепрессантами, щелочными веществами.

Парацетамол ускоряет выведение хлорамфеникола, метоклопрамид ускоряет всасывание парацетамола.

Кофеин ускоряет всасывание эрготамина.

Необходимо посоветоваться с врачом относительно возможности применения препарата пациентам с нарушениями функции почек и печени. Перед применением препарата необходимо посоветоваться с врачом, если пациент применяет варфарин или подобные препараты, которые имеют антикоагулянтный эффект.

Риск развития синдромов Стивенса-Джонсона и Лайелла является крупнейшим в первые недели лечения.

С осторожностью применять больным язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки (в стадии обострения), при поллинозах, а также пациентам пожилого возраста.

Чрезмерное потребление кофеиносодержащих продуктов (кофе, чай) на фоне лечения может вызвать симптомы передозировки.

При длительном бесконтрольном применении препарата в высоких дозах возможно развитие привыкания (снижение анальгетического эффекта), зависимости от препарата (в связи с содержанием кодеина), почечной и / или печеночной недостаточности.

При лечении более 7 суток необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени (активности печеночных трансаминаз).

Препарат может изменять результаты анализов допинг-контроля спортсменов и затруднять установление диагноза при «остром животе». В период лечения необходимо исключить употребление алкоголя.

Следует избегать длительного применения препарата в связи с возможностью его кумуляции и развития зависимости, возможен синдром отмены. С осторожностью назначать при гиперкинезах, гипертиреозе, гипофункции надпочечников, тяжелом течении гипотензии, декомпенсированной сердечной недостаточности, остром и постоянной боли, острой интоксикации лекарственными средствами, при воспалительных или обструктивных заболеваниях желудка. Риск нейтропении и агранулоцитоза существует преимущественно из-за присутствия пропифеназона. Если такая реакция происходит после приема препарата (повышенная температура, боль в горле, язвы и абсцессы во рту, перианальные абсцессы, а также уменьшение количества гранулоцитов крови), следует немедленно прекратить прием препарата. Описанные побочные эффекты обычно обратимы и исчезают в течение 1-2 недель. Учитывать, что у больных с алкогольным поражением печени увеличивается риск гепатотоксического действия парацетамола; препарат может влиять на результаты лабораторных исследований по содержанию в крови глюкозы и мочевой кислоты.

Пациентам, принимающим анальгетики каждый день при артритах легкой формы, необходимо проконсультироваться с врачом.

Превышать указанных доз.

Не принимать препарат с другими средствами, содержащими парацетамол.

Если симптомы не исчезают, следует обратиться к врачу.

Если головная боль становится постоянной, следует обратиться к врачу.

Во время лечения не рекомендуется употреблять чрезмерное количество напитков, содержащих кофеин (таких как кофе, чай). Это может привести к проблемы со сном, тремора, неприятного ощущения за грудиной через сердцебиение.

Это лекарственное средство содержит лактозу, поэтому его применять не рекомендуется пациентам с непереносимостью галактозы, лактазной недостаточностью или синдромом недостаточности всасывания глюкозы и галактозы (редкое наследственное заболевание).

Применение в период беременности или кормления грудью.

Препарат не следует применять в период беременности и кормления грудью.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

В период применения препарата следует воздержаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания, быстроты психических и двигательных реакций.

Взрослым назначать по 1-2 таблетки 1-3 раза в сутки, желательно после еды, запивая небольшим количеством воды.

Детям старше 12 лет назначать по ½-1 таблетке 1-2 раза в сутки.

Максимальная суточная доза для взрослых составляет 6 таблеток (в 3-4 приема), для детей от 12 лет — 3 таблетки.

Продолжительность курса лечения зависит от эффективности и переносимости терапии, составляя обычно не более 5 суток при лечении болевого синдрома и не более 3 суток при лечении лихорадочного синдрома.

Дети. Применять детям в возрасте от 12 лет.

При передозировке препарата каждый активный компонент может вызвать специфическую симптоматику. Передозировка, как правило, обусловлено парацетамолом.

У пациентов с факторами риска (длительный прием карбамазепина, фенобарбитала, фенитоина, примидона, рифампицина, зверобоя или других препаратов, индуцируют печеночные ферменты, злоупотребление алкоголем, недостаточность глутатионовой системы, например неправильное питание, СПИД, голодание, муковисцидоз, кахексия) принятие 5 г или более парацетамола может привести к поражению печени.

Симптомы: при превышении рекомендованных доз возможны тошнота, рвота, гастралгия, усиление потоотделения, бледность кожных покровов, тахикардия, аритмия, угнетение дыхательного центра, нарушение ориентации, артериальная гипотензия, анорексия, боль в животе, гепатонекроз, повышение активности печеночных трансаминаз, увеличение протромбинового индекса . Следует иметь в виду, что применение парацетамола в дозе 6 г может вызвать тяжелое поражение печени. Поражение печени может проявиться через 12-48 часов после передозировки. Могут возникать нарушения метаболизма глюкозы и метаболический ацидоз. При тяжелом отравлении печеночная недостаточность может прогрессировать и привести к развитию токсической энцефалопатии с нарушением сознания, в отдельных случаях — с летальным исходом. Острая почечная недостаточность с острым некрозом канальцев может развиться даже при отсутствии тяжелого поражения почек. Отмечалась также сердечная аритмия. Поражение печени возможно у взрослых, приняли 10 г и более парацетамола, и у детей, приняли более 150 мг / кг массы тела. Большие дозы кофеина могут вызвать боль в эпигастральной области, рвота, увеличен диурез, учащенное дыхание, экстрасистолию, тахикардию или сердечную аритмию; влиять на центральную нервную систему (потеря сознания, бессонница, нервное возбуждение, раздражительность, состояние аффекта, тревожность, тремор, судороги). Передозировка пропифеназона может вызвать поражение ЦНС (судороги, кома). При передозировке фенобарбиталатошнота, атаксия, нистагм, угнетение дыхания, вплоть до его остановки, головная боль, тахикардия, слабость, угнетение сердечно-сосудистой деятельности, включая нарушения ритма, снижение артериального давления, вплоть до коллаптоидного состояния. Большие дозы могут вызвать снижение температуры тела, замедление пульса, уменьшение диуреза, угнетение ЦНС, вплоть до комы.

При тяжелом отравлении печеночная недостаточность может прогрессировать до энцефалопатии, кровоизлияний, гипогликемии, запятые и иметь летальный исход. Острая почечная недостаточность с острым некрозом канальцев может проявляться сильной болью в области поясницы, гематурией, протеинурией и развиться даже при отсутствии тяжелого поражения печени. Отмечалась также сердечная аритмия и панкреатит.

При передозировке кодеина возможно острое угнетение дыхательного центра, которое может проявляться цианозом, замедленным дыханием, сонливостью, редко — отеком легких; возможно возникновение одышки, апноэ, артериальной гипотензии, судом, задержки мочи.

Лечение: при передозировке парацетамола необходима скорая медицинская помощь. Пациента следует немедленно доставить в больницу. Симптомы могут ограничиваться тошнотой и рвотой или могут не отражать тяжести передозировки или риска поражения органов. Следует рассмотреть целесообразность лечения активированным углем, если чрезмерная доза парацетамола была принята в пределах 1:00. Концентрацию парацетамола в плазме крови нужно измерять через 4:00 или позже после приема (более ранние концентрации являются недостоверными).

Антидоты парацетамола — ацетилцистеин и метионин. Лечение N-ацетилцистеин может быть применено в течение 24 часов после приема парацетамола, но максимальный защитный эффект наступает при его применении в течение 8:00 после приема. Эффективность антидота резко снижается после этого времени. В случае необходимости пациенту внутривенно следует вводить N-ацетилцистеин согласно установленным дозами. В случае отсутствия рвота можно применять метионин внутрь в качестве альтернативы в отдаленных районах вне больницы. Необходимо также принять общеподдерживающие мероприятий.

Лечение при передозировке кодеином: симптоматическая терапия, в том числе меры по поддержке дыхательного центра: мониторинг основных показателей состояния организма (пульс, дыхание, температура тела, артериальное давление). Применять налоксон при возникновении комы или угнетении дыхания. Следует наблюдать за состоянием пациента в течение не менее 4:00 после применения или 8:00 в случаях применения поддерживающей терапии.

Прекратить применение препарата и немедленно обратиться к врачу в случае возникновения побочных реакций.

Терапевтические дозы обычно хорошо переносятся. Побочные реакции обусловлены главным образом наличием в составе препарата парацетамола.

Одновременный прием препарата в рекомендуемых дозах с продуктами, содержащими кофеин, может усилить побочные эффекты, обусловленные кофеином, такие как головокружение, повышенная возбудимость, бессонница, беспокойство, тревожность, раздражительность, головная боль, нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта и учащенное сердцебиение.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, запор, ощущение тяжести и боли в эпигастральной области, при длительном применении препарата в высоких дозах возможно развитие гепатотоксического действия, гепатонекроз (дозозависимый эффект), диспепсия, изжога, сухость во рту, язвы слизистой оболочки рта, острый панкреатит у пациентов с холецистэктомией в анамнезе.

Со стороны пищеварительной системы: нарушение функции печени, в том числе печеночная недостаточность (гепатотоксичность обычно ассоциируется с передозировкой парацетамола), повышение активности печеночных ферментов, желтуха.

Со стороны нервной системы: головокружение, сонливость, снижение скорости психических и двигательных реакций, способности к концентрации внимания, психомоторное возбуждение и нарушение ориентации, парадоксальное возбуждение, головная боль, тремор, парестезии, беспокойство, чувство страха, раздражительность, нарушение сна, бессонница, спутанность сознания, эйфория, дисфория, галлюцинации, тревожность, седативный состояние, в случаях длительного применения в высоких дозах возможна зависимость, атаксия, нарушение координации движений, нистагм, повышенная утомляемость, к огнитивни нарушения, общая слабость, депрессия, гиперкинез (у детей).

Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердцебиение, тахикардия, изменения артериального давления, артериальная гипотензия, аритмия, брадикардия, боль в области сердца.

Со стороны системы крови и лимфатической системы: анемия, включая Мегалобластная и гемолитической, синяки или кровотечения сульфгемоглобинемия и метгемоглобинемия (цианоз, одышка, боли в сердце), лейкопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз, лейкоцитоз, лимфоцитоз. При длительном применении в высоких дозах — апластическая анемия, панцитопения, агранулоцитоз, нейтропения, тромбоцитопения.

Со стороны мочевыделительной системы: задержка мочеиспускания, нарушение функции почек, почечная колика, интерстициальный нефрит, папиллярный некроз. При длительном применении препарата в высоких дозах возможно развитие нефротоксического действия (почечная колика, интерстициальный нефрит, папиллярный некроз).

Со стороны иммунной системы: анафилаксия, реакции гиперчувствительности, включая кожный зуд, сыпь на коже и слизистых оболочках (обычно генерализованная сыпь, эритематозная, крапивница), ангионевротический отек, мультиформная экссудативная эритема (в т. Ч. Синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).

Со стороны кожи и подкожных тканей: эксфолиативный дерматит, пурпура, аллергический дерматит, кровоизлияния, фотосенсибилизация.

Со стороны дыхательной системы: бронхоспазм у пациентов, чувствительных к НПВП.

Другие: гипогликемия, вплоть до гипогликемической комы, миоз, усиленное потоотделение, при длительном применении существует риск нарушения остеогенеза, дефицит фолатов, импотенция, синдром отмены, который обычно может возникать при резкой отмене лекарственного средства и сопровождается возникновением кошмарных сновидений, нервозностью, повышением температуры тела , увеличением лимфатических узлов, затрудненное дыхание.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ° С.

Хранить в недоступном для детей месте.

По 10 таблеток в блистере, по 1 блистера в коробке из картона.

Производитель

Здоровье народа ХГФП

Страна происхождения

Украина

Состав

Діючі речовини: 1 таблетка містить парацетамолу ДС 90 % у перерахуванні на парацетамол 210 мг, пропіфеназону 210 мг, кофеїну 50 мг, фенобарбіталу 20 мг, кодеїну фосфату 10 мг;

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, поліетиленгліколь 4000, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Форма выпуска

По рецепту. По 10 таблеток в блистере.

Лекарственная форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з кремовим відтінком кольору, з плоскою поверхнею, з фаскою і рискою. На поверхні таблеток допускається мармуровість.

Показания

Больовий синдром слабкої і середньої інтенсивності різного генезу:

головний біль,

зубний біль,

невралгії,

міалгії,

артралгії,

первинна дисменорея.

Гарячковий синдром при застудних захворюваннях і грипі.

Противопоказания

Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату, а також до піразолону або споріднених сполук (що містять феназон, пропіфеназон, амінофеназон, метамізол), ацетилсаліцилової кислоти, фенілбутазону, опіоїдних аналгетиків. Тяжка печінкова і/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, респіраторні захворювання із задишкою, обструктивним синдромом (у т.ч. бронхіальна астма; стани, що супроводжуються пригніченням дихання); внутрішньочерепна гіпертензія, артеріальна гіпертензія, виражена артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, алкогольне сп’яніння, алкоголізм, глаукома; порушення сну і підвищена збудливість, гостра порфірія; вроджена гіпербілірубінемія, медикаментозна та наркотична залежність (у тому числі в анамнезі), панкреатит, цукровий діабет, гіпертрофія передміхурової залози; захворювання крові; органічні захворювання серцево-судинної системи (декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, тяжкий атеросклероз, схильність до спазму судин, ішемічна хвороба серця); епілепсія, гіпертиреоз; депресія та/або депресивні розлади зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки, міастенія, літній вік; травма голови, період після операції на жовчних шляхах. Не застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО; протипоказано пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти або ?-блокатори.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

При одночасному застосуванні з препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (седативні засоби, снодійні, транквілізатори, міорелаксанти, алкоголь), можливе взаємне підсилення побічних ефектів (пригнічення центральної нервової системи, дихального центру, розвиток гіпотензії).

При одночасному призначенні з індукторами мікросомального окиснення (барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, нікотин, рифампіцин, саліциламід тощо), трициклічними антидепресантами, а також при вживанні алкоголю значно підвищується ризик гепатотоксичної дії.

При одночасному застосуванні з препаратами, що містять парацетамол, можливе передозування парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами (алкоголь, фенітоїн, карбамазепін, ізоніазід та рифампіцин) збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися внаслідок застосування домперидону.

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтними (аценокумарол, варфарин) або з нестероїдними протизапальними засобами може привести до появи побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

Кофеїн підсилює дію (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, ?- та ?-адреноміметиків, психостимулюючих засобів, інгібіторів МАО (фуразолідон, прокарбазин, селегілін).

Кофеїн знижує ефективність анксіолітиків, снодійних і седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну з ШКТ, з тиреотропними засобами — підвищується тиреоїдний ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію в крові. Гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.

Кодеїн може пригнічувати ефекти метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову перистальтику. Кодеїн може посилювати дію засобів, що пригнічують центральну нервову систему (включаючи алкоголь, анестетики, снодійні лікарські засоби, седативні препарати, трициклічні антидепресанти, фенотіазинові транквілізатори), однак ця взаємодія не має клінічного значення при застосуванні рекомендованих доз препарату.

Фенобарбітал індукує ферменти печінки і, відповідно, може прискорювати метаболізм деяких ліків, що метаболізуються цими ферментами (включаючи непрямі антикоагулянти, серцеві глікозиди, протимікробні, противірусні, протигрибкові, протиепілептичні, протисудомні, пероральні цукрознижуючі, гормональні, імуносупресивні, цитостатичні, антиаритмічні, антигіпертензивні лікарські засоби тощо). Фенобарбітал посилює дію аналгетиків, місцевих анестетиків та лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (засобів для наркозу, нейролептиків, транквілізаторів), алкоголю.

Одночасне застосування фенобарбіталу з іншими препаратами, що виявляють седативну дію, призводить до посилення седативно-снодійного ефекту та може супроводжуватися пригніченням дихання. Ліки, які мають властивості кислот (аскорбінова кислота, хлорид амонію) посилюють дію барбітуратів. Можливий вплив на концентрацію фенітоїну в крові, а також карбамазепіну та клоназепаму. Інгібітори МАО пролонгують ефекти фенобарбіталу.

Рифампіцин може знижувати ефект фенобарбіталу. При застосуванні разом з препаратами золота збільшується ризик ураження нирок.

При тривалому одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами існує ризик утворення виразки шлунка та кровотечі.

Одночасне застосування фенобарбіталу разом із зидовурином посилює токсичність обох препаратів. Фенобарбітал може прискорювати метаболізм пероральних контрацептивів, що призводить до втрати їх ефекту.

Тривале застосування протисудомних препаратів може зменшити ефективність парацетамолу.

При повторному застосуванні парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину).

При одночасному застосуванні з антиаритмічними засобами фенобарбітал підсилює гіпотензивний ефект соталолу і прискорює метаболізм мексилетину.

Пропіфеназон може підсилювати дію пероральних протидіабетичних засобів, сульфаніламідних препаратів, антикоагулянтів, ульцерогенний ефект кортикостероїдів.

Ефективність препарату може зменшитися при одночасному застосуванні з холестираміном, холінолітиками, антидепресантами, лужними речовинами.

Парацетамол прискорює виведення хлорамфеніколу, метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу.

Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну.

Способы применения

Дорослим призначають по 1 — 2 таблетки 1 — 3 рази на добу,бажано після їди, запиваючи невеликою кількістю води.

Дітям старше 12 років призначають по ? — 1 таблетці 1 — 2 рази на добу.

Максимальна добова доза для дорослих становить 6 таблеток (за 3 — 4 прийоми), для дітей старше 12 років — 3 таблетки.

Тривалість курсу лікування залежить від ефективності і чутливості до терапії, становлячи зазвичай не більше 5 діб при лікуванні больового синдрому і не більше 3-х діб при лікуванні гарячкового синдрому.

Передозировка

При передозуванні препарату кожен активний компонент може спричинити специфічну симптоматику. Передозування, як правило, зумовлено парацетамолом.

Симптоми: при перевищенні рекомендованих доз можливі нудота, блювання, гастралгія, підсилення потовиділення, блідість шкірних покривів, тахікардія, аритмія, пригнічення дихального центру, порушення орієнтації, артеріальна гіпотензія, анорексія, біль у животі, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення протромбінового індексу. Слід мати на увазі, що застосування парацетамолу у дозі понад 6 г може спричинити тяжке ураження печінки. Ураження печінки може проявитися через 12 — 48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках — з летальним наслідком. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження нирок. Відзначалась також серцева аритмія. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. Великі дози кофеїну можуть спричинити біль в епігастральній ділянці, блювання, збільшений діурез, прискорене дихання, екстрасистолію, тахікардію чи серцеву аритмію; впливати на центральну нервову систему (втрата свідомості, безсоння, нервове збудження, дратівливість, стан афекту, тривожність, тремор, судоми). Передозування пропіфеназону може спричинити ураження ЦНС (судоми, кома). При передозуванні фенобарбіталу можливі нудота, атаксія, ністагм, пригнічення дихання, аж до його зупинки, головний біль, тахікардія, слабкість, пригнічення серцево-судинної діяльності, включаючи порушення ритму, зниження артеріального тиску, аж до колаптоїдного стану. Великі дози препарату можуть спричиняти зниження температури тіла, уповільнення пульсу, зменшення діурезу, пригнічення ЦНС, аж до коми.

Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, призначення кишкових адсорбентів (активоване вугілля тощо), симптоматична терапія. Антидотом парацетамолу є ацетилцистеїн.

Побочные действия

Терапевтичні дози препарату зазвичай добре переносяться. Побічні реакції зумовлені переважно наявністю у складі препарату парацетамолу.

З боку травного тракту: нудота, блювання, запор, відчуття тяжкості та біль в епігастральній ділянці; при тривалому застосуванні препарату у високих дозах можливий розвиток гепатотоксичної дії, гепатонекроз (дозозалежний ефект), диспепсія, печія, сухість у роті, виразки слизової оболонки рота, гострий панкреатит у пацієнтів з холецистектомією в анамнезі.

Гепатобіліарні розлади: порушення функції печінки, у тому числі печінкова недостатність (гепатотоксичність зазвичай асоціюється з передозуванням парацетамолу), підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця.

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, зниження швидкості психічних і рухових реакцій, здатності до концентрації уваги, психомоторне збудження і порушення орієнтації, парадоксальне збудження, головний біль, тремор, парестезії, занепокоєність, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сплутаність свідомості, ейфорія, дисфорія, галюцинації, тривога, седативний стан, у випадках тривалого застосування у високих дозах можлива залежність, атаксія, порушення координації рухів, ністагм, втомлюваність, когнітивні порушення, загальна слабкість.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія, зміни артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, аритмія, брадикардія, біль у ділянці серця.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, включаючи гемолітичну та мегалобластну; сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, лейкоцитоз, лімфоцитоз. При тривалому застосуванні у високих дозах — апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання, порушення функції нирок, ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз. При тривалому прийманні препарату у високих дозах можливий розвиток нефротоксичної дії (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

З боку імунної системи: висип на шкірі та слизових оболонках (звичайний еритематозний, кропив’янка), шкірний свербіж, реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, бронхоспазм.

З боку шкіри та підшкірних тканин: ексфоліативний дерматит, пурпура, алергічний дерматит, крововиливи, фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), синдром Стівенса-Джонсона.

Інші: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми, міоз, посилене потовиділення, при тривалому застосуванні існує ризик порушення остеогенезу, дефіцит фолатів, імпотенція, синдром відміни, який зазвичай може виникати при різкій відміні лікарського засобу та супроводжується виникненням кошмарних сновидінь, нервозністю, підвищенням температури тіла, збільшенням лімфатичних вузлів, утруднене дихання.

Особые условия

Ризик розвитку синдромів Стівенса-Джонсона та Лайєла є найбільшим у перші тижні лікування.

З обережністю застосовують хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки (у стадії загострення), при полінозах, а також пацієнтам літнього віку.

Надмірне споживання кофеїнвмісних продуктів (кава, чай) на тлі лікування може спричинити симптоми передозування.

При тривалому безконтрольному застосуванні препарату у високих дозах можливий розвиток звикання (зниження аналгетичного ефекту), залежності від препарату (у зв’язку з вмістом кодеїну), ниркової і/або печінкової недостатності.

При лікуванні більше 7 діб необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки (активності печінкових трансаміназ).

Препарат може змінювати результати аналізів допінг-контролю спортсменів та ускладнювати встановлення діагнозу при «гострому животі». У період лікування необхідно виключити вживання алкоголю.

Слід уникати тривалого застосування препарату у зв’язку з можливістю його кумуляції та розвитку залежності, можливий синдром відміни. У випадках, коли біль в ділянці серця не минає після прийому, необхідно звернутись до лікаря для виключення гострого коронарного синдрому. З обережністю призначають при гіперкінезах, гіпертіреозі, гіпофункції надниркових залоз, тяжкому перебігу гіпотензії, декомпенсованій серцевій недостатності, гострому та постійному болю, гострій інтоксикації лікарськими засобами, при запальних або обструктивних захворюваннях шлунка. Ризик нейтропенії та агранулоцитозу існує пререважно через присутність пропіфеназону. Якщо така реакція відбувається після прийому препарату (підвищена температура, біль у горлі, виразки та абсцеси у роті, періанальні абсцеси, а також зменшення кількості гранулоцитів крові), слід негайно припинити прийом препарату. Описані побічні ефекти зазвичай оборотні і зникають упродовж 1 — 2 тижнів. Не приймати препарат з іншими засобами, що містять парацетамол.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У період застосування препарату слід утриматись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психічних і рухових реакцій.

Особые условия хранения

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Застосовують дітям віком старше 12 років.

Термін придатності. 2 роки.

Инструкция, размещенная на данной странице, носит информационный характер и предназначена исключительно для ознакомительных целей. Не используйте данную инструкцию в качестве медицинских рекомендаций . Постановка диагноза и выбор методики лечения осуществляется только вашим лечащим врачом. Подробнее об Отказе от ответственности.

Общая информация

Сайт Моя Аптека
является современной информационно-справочной платформой, которая помогает найти и сравнить цены на любые товары аптечного ассортимента в аптеках Украины. Это самый простой способ подобрать лекарства по самой низкой цене в ближайшей к Вам аптеке и сэкономить до 20-30%
на некоторых покупках.

Просматривайте актуальные цены и наличие необходимого товара в любой аптеке на карте в онлайн формате, бронируйте его всего в несколько шагов и забирайте в удобное время в указанной аптеке.

  • Как забронировать лекарства на сайте Моя Аптека?

    Оформить резерв
    на необходимый товар можно с помощью зеленой кнопки со значком корзинки «Забронировать» на странице товара, на карте или прямо из каталога.

  • Можно ли получить скидку при резервировании?

    Да! Наш сервис дает возможность экономить до 30% стоимости от фактической цены в аптеке
    на те товары, на которые предусмотрена скидка.
    Сумма скидки указывается при оформлении брони.

  • Как оплатить и получить свой заказ?

    Оплата и получение товара осуществляется только в аптеке по адресу, который был выбран при бронировании товара.
    Моя Аптека
    дает возможность каждому экономить деньги и время на покупке лекарств.

Сайт mypharmacy.com.ua не предоставляет услуг по доставке/отправке товаров

Экономь с нами

Экономьте до 30%
при бронировании товаров в аптеках.

Пентасед таблетки №10

Цена от 30.30
до 61.00
грн

Наличие в
2540 аптеках

Аптеки на карте

Основная информация

Производитель

Бренд

Действующие вещества

Категория

Показания

головная боль, мигрень, зубная боль

Область применения

обезболивание

Форма выпуска

Таблетки и капсулы

Разрешено

для взрослых

Условия отпуска

рецептурный

Инструкция для Пентасед таблетки №10

  • Состав
  • Показания
  • Противопоказания
  • Способ применения и дозы
  • Побочные реакции
  • Передозировка
  • Применение в период беременности или кормления грудью
  • Условия хранения
  • Регистрационные данные

Состав

діючі речовини: 1 таблетка містить парацетамолу ДС 90 % у перерахуванні на парацетамол 210 мг, пропіфеназону 210 мг, кофеїну 50 мг, фенобарбіталу 20 мг, кодеїну фосфату 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; натрію кроскармелоза; натрію лаурилсульфат; поліетиленгліколь 4000; тальк; кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Аналгетики і антипіретики. Пропіфеназон, комбінації із психолептиками. Код АТС N02B В74.

Фармакологічні властивості

Аналгетичний, жарознижувальний засіб. Фармакологічні ефекти препарату зумовлені властивостями його діючих речовин.

Парацетамол – ненаркотичний аналгетик, виявляє знеболювальну і жарознижувальну дію, зумовлену пригніченням синтезу простагландинів та інших медіаторів болю і запалення переважно у центральній нервовій системі. Знижує збудливість центру терморегуляції гіпоталамуса.

Пропіфеназон виявляє виражену аналгетичну і жарознижувальну дії, пов’язані з блокадою синтезу простагландинів переважно у центральній нервовій системі; у високих дозах виявляє також протизапальний і помірний спазмолітичний ефекти.

Кодеїн виявляє аналгетичну дію, зумовлену збудженням опіатних рецепторів у різних відділах центральної нервової системи і периферичних тканинах, що призводить до стимуляції антиноцицептивної системи та зменшення емоційного сприйняття болю; виявляє також центральну протикашльову дію за рахунок пригнічення збудливості кашльового центру.

Фенобарбітал виявляє пригнічувальний вплив на центральну нервову систему, має седативну, снодійну і деяку міорелаксуючу дію, зменшує емоційну реакцію на больові відчуття.

Кофеїн стимулює психомоторні центри головного мозку, виявляє аналептичну дію, підсилює ефект аналгетиків, усуває сонливість і відчуття втоми, підвищує фізичну і розумову працездатність.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки білого або білого з кремовим відтінком кольору, з плоскою поверхнею, з фаскою і рискою.

Показания

Больовий синдром слабкої і середньої інтенсивності різного генезу: головний біль, зубний біль, невралгії, міалгії, артралгії, первинна дисменорея. Гарячковий синдром при застудних захворюваннях і грипі.

Противопоказания

Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату, а також до піразолону або споріднених сполук (що містять феназон, пропіфеназон, амінофеназон, метамізол), ацетилсаліцилової кислоти, фенілбутазону, опіоїдних аналгетиків. Тяжка печінкова і/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, респіраторні захворювання із задишкою, обструктивним синдромом (у т.ч. бронхіальна астма; стани, що супроводжуються пригніченням дихання); внутрішньочерепна гіпертензія, артеріальна гіпертензія, виражена артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, алкогольне сп’яніння, алкоголізм, глаукома; порушення сну і підвищена збудливість, гостра порфірія; вроджена гіпербілірубінемія, медикаментозна та наркотична залежність (у тому числі в анамнезі), панкреатит, цукровий діабет, гіпертрофія передміхурової залози; захворювання крові; органічні захворювання серцево-судинної системи (декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, тяжкий атеросклероз, схильність до спазму судин, ішемічна хвороба серця); епілепсія, гіпертиреоз; депресія та/або депресивні розлади зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки, міастенія, літній вік; травма голови, період після операції на жовчних шляхах. Не застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО; протипоказано пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти або β-блокатори.

Способ применения и дозы

Дорослим призначають по 1 — 2 таблетки 1 — 3 рази на добу, бажано після їди, запиваючи невеликою кількістю води.

Дітям старше 12 років призначають по ½ — 1 таблетці 1 — 2 рази на добу.

Максимальна добова доза для дорослих становить 6 таблеток (за 3 — 4 прийоми), для дітей старше 12 років — 3 таблетки.

Тривалість курсу лікування залежить від ефективності і чутливості до терапії, становлячи зазвичай не більше 5 діб при лікуванні больового синдрому і не більше 3-х діб при лікуванні гарячкового синдрому.

Побочные реакции

Терапевтичні дози препарату зазвичай добре переносяться. Побічні реакції зумовлені переважно наявністю у складі препарату парацетамолу.

З боку травного тракту: нудота, блювання, запор, відчуття тяжкості та біль в епігастральній ділянці; при тривалому застосуванні препарату у високих дозах можливий розвиток гепатотоксичної дії, гепатонекроз (дозозалежний ефект), диспепсія, печія, сухість у роті, виразки слизової оболонки рота, гострий панкреатит у пацієнтів з холецистектомією в анамнезі.

Гепатобіліарні розлади: порушення функції печінки, у тому числі печінкова недостатність (гепатотоксичність зазвичай асоціюється з передозуванням парацетамолу), підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця.

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, зниження швидкості психічних і рухових реакцій, здатності до концентрації уваги, психомоторне збудження і порушення орієнтації, парадоксальне збудження, головний біль, тремор, парестезії, занепокоєність, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сплутаність свідомості, ейфорія, дисфорія, галюцинації, тривога, седативний стан, у випадках тривалого застосування у високих дозах можлива залежність, атаксія, порушення координації рухів, ністагм, втомлюваність, когнітивні порушення, загальна слабкість.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія, зміни артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, аритмія, брадикардія, біль у ділянці серця.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, включаючи гемолітичну та мегалобластну; сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, лейкоцитоз, лімфоцитоз. При тривалому застосуванні у високих дозах – апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання, порушення функції нирок, ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз. При тривалому прийманні препарату у високих дозах можливий розвиток нефротоксичної дії (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

З боку імунної системи: висип на шкірі та слизових оболонках (звичайний еритематозний, кропив’янка), шкірний свербіж, реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, бронхоспазм.

З боку шкіри та підшкірних тканин: ексфоліативний дерматит, пурпура, алергічний дерматит, крововиливи, фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), синдром Стівенса-Джонсона.

Інші: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми, міоз, посилене потовиділення, при тривалому застосуванні існує ризик порушення остеогенезу, дефіцит фолатів, імпотенція, синдром відміни, який зазвичай може виникати при різкій відміні лікарського засобу та супроводжується виникненням кошмарних сновидінь, нервозністю, підвищенням температури тіла, збільшенням лімфатичних вузлів, утруднене дихання.

Передозировка

При передозуванні препарату кожен активний компонент може спричинити специфічну симптоматику. Передозування, як правило, зумовлено парацетамолом.

Симптоми: при перевищенні рекомендованих доз можливі нудота, блювання, гастралгія, підсилення потовиділення, блідість шкірних покривів, тахікардія, аритмія, пригнічення дихального центру, порушення орієнтації, артеріальна гіпотензія, анорексія, біль у животі, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення протромбінового індексу. Слід мати на увазі, що застосування парацетамолу у дозі понад 6 г може спричинити тяжке ураження печінки. Ураження печінки може проявитися через 12 — 48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках – з летальним наслідком. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження нирок. Відзначалась також серцева аритмія. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. Великі дози кофеїну можуть спричинити біль в епігастральній ділянці, блювання, збільшений діурез, прискорене дихання, екстрасистолію, тахікардію чи серцеву аритмію; впливати на центральну нервову систему (втрата свідомості, безсоння, нервове збудження, дратівливість, стан афекту, тривожність, тремор, судоми). Передозування пропіфеназону може спричинити ураження ЦНС (судоми, кома). При передозуванні фенобарбіталу можливі нудота, атаксія, ністагм, пригнічення дихання, аж до його зупинки, головний біль, тахікардія, слабкість, пригнічення серцево-судинної діяльності, включаючи порушення ритму, зниження артеріального тиску, аж до колаптоїдного стану. Великі дози препарату можуть спричиняти зниження температури тіла, уповільнення пульсу, зменшення діурезу, пригнічення ЦНС, аж до коми.

Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, призначення кишкових адсорбентів (активоване вугілля тощо), симптоматична терапія. Антидотом парацетамолу є ацетилцистеїн.

Применение в период беременности или кормления грудью

Препарат не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Діти

Застосовують дітям віком старше 12 років.

Особливості застосування

Ризик розвитку синдромів Стівенса-Джонсона та Лайєла є найбільшим у перші тижні лікування.

З обережністю застосовують хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки (у стадії загострення), при полінозах, а також пацієнтам літнього віку.

Надмірне споживання кофеїнвмісних продуктів (кава, чай) на тлі лікування може спричинити симптоми передозування.

При тривалому безконтрольному застосуванні препарату у високих дозах можливий розвиток звикання (зниження аналгетичного ефекту), залежності від препарату (у зв’язку з вмістом кодеїну), ниркової і/або печінкової недостатності.

При лікуванні більше 7 діб необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки (активності печінкових трансаміназ).

Препарат може змінювати результати аналізів допінг-контролю спортсменів та ускладнювати встановлення діагнозу при «гострому животі». У період лікування необхідно виключити вживання алкоголю.

Слід уникати тривалого застосування препарату у зв’язку з можливістю його кумуляції та розвитку залежності, можливий синдром відміни. У випадках, коли біль в ділянці серця не минає після прийому, необхідно звернутись до лікаря для виключення гострого коронарного синдрому. З обережністю призначають при гіперкінезах, гіпертіреозі, гіпофункції надниркових залоз, тяжкому перебігу гіпотензії, декомпенсованій серцевій недостатності, гострому та постійному болю, гострій інтоксикації лікарськими засобами, при запальних або обструктивних захворюваннях шлунка. Ризик нейтропенії та агранулоцитозу існує пререважно через присутність пропіфеназону. Якщо така реакція відбувається після прийому препарату (підвищена температура, біль у горлі, виразки та абсцеси у роті, періанальні абсцеси, а також зменшення кількості гранулоцитів крові), слід негайно припинити прийом препарату. Описані побічні ефекти зазвичай оборотні і зникають упродовж 1 — 2 тижнів. Не приймати препарат з іншими засобами, що містять парацетамол.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

У період застосування препарату слід утриматись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психічних і рухових реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні з препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (седативні засоби, снодійні, транквілізатори, міорелаксанти, алкоголь), можливе взаємне підсилення побічних ефектів (пригнічення центральної нервової системи, дихального центру, розвиток гіпотензії).

При одночасному призначенні з індукторами мікросомального окиснення (барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, нікотин, рифампіцин, саліциламід тощо), трициклічними антидепресантами, а також при вживанні алкоголю значно підвищується ризик гепатотоксичної дії.

При одночасному застосуванні з препаратами, що містять парацетамол, можливе передозування парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами (алкоголь, фенітоїн, карбамазепін, ізоніазід та рифампіцин) збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися внаслідок застосування домперидону.

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтними (аценокумарол, варфарин) або з нестероїдними протизапальними засобами може привести до появи побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

Кофеїн підсилює дію (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, α- та β-адреноміметиків, психостимулюючих засобів, інгібіторів МАО (фуразолідон, прокарбазин, селегілін).

Кофеїн знижує ефективність анксіолітиків, снодійних і седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну з ШКТ, з тиреотропними засобами – підвищується тиреоїдний ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію в крові. Гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.

Кодеїн може пригнічувати ефекти метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову перистальтику. Кодеїн може посилювати дію засобів, що пригнічують центральну нервову систему (включаючи алкоголь, анестетики, снодійні лікарські засоби, седативні препарати, трициклічні антидепресанти, фенотіазинові транквілізатори), однак ця взаємодія не має клінічного значення при застосуванні рекомендованих доз препарату.

Фенобарбітал індукує ферменти печінки і, відповідно, може прискорювати метаболізм деяких ліків, що метаболізуються цими ферментами (включаючи непрямі антикоагулянти, серцеві глікозиди, протимікробні, противірусні, протигрибкові, протиепілептичні, протисудомні, пероральні цукрознижуючі, гормональні, імуносупресивні, цитостатичні, антиаритмічні, антигіпертензивні лікарські засоби тощо). Фенобарбітал посилює дію аналгетиків, місцевих анестетиків та лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (засобів для наркозу, нейролептиків, транквілізаторів), алкоголю.

Одночасне застосування фенобарбіталу з іншими препаратами, що виявляють седативну дію, призводить до посилення седативно-снодійного ефекту та може супроводжуватися пригніченням дихання. Ліки, які мають властивості кислот (аскорбінова кислота, хлорид амонію) посилюють дію барбітуратів. Можливий вплив на концентрацію фенітоїну в крові, а також карбамазепіну та клоназепаму. Інгібітори МАО пролонгують ефекти фенобарбіталу.

Рифампіцин може знижувати ефект фенобарбіталу. При застосуванні разом з препаратами золота збільшується ризик ураження нирок.

При тривалому одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами існує ризик утворення виразки шлунка та кровотечі.

Одночасне застосування фенобарбіталу разом із зидовурином посилює токсичність обох препаратів. Фенобарбітал може прискорювати метаболізм пероральних контрацептивів, що призводить до втрати їх ефекту.

Тривале застосування протисудомних препаратів може зменшити ефективність парацетамолу.

При повторному застосуванні парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину).

При одночасному застосуванні з антиаритмічними засобами фенобарбітал підсилює гіпотензивний ефект соталолу і прискорює метаболізм мексилетину.

Пропіфеназон може підсилювати дію пероральних протидіабетичних засобів, сульфаніламідних препаратів, антикоагулянтів, ульцерогенний ефект кортикостероїдів.

Ефективність препарату може зменшитися при одночасному застосуванні з холестираміном, холінолітиками, антидепресантами, лужними речовинами.

Парацетамол прискорює виведення хлорамфеніколу, метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу.

Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну.

Условия хранения

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності

2 роки.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері.

Категорія відпуску

По рецепту.

Регистрационные данные

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПЕНТАСЕД

(PENTASED)

Склад:

діючі  речовини:  1  таблетка  містить  парацетамолу  ДС  90  %  у  перерахуванні на парацетамол

210 мг, пропіфеназону 210 мг, кофеїну 50 мг, фенобарбіталу 20 мг, кодеїну фосфату 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; лактози, моногідрат; магнію стеарат; натрію кроскармелоза; натрію лаурилсульфат; поліетиленгліколь 4000; тальк; кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з кремовим відтінком кольору, з плоскою поверхнею, з фаскою і рискою.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики і антипіретики. Пропіфеназон, комбінації із психолептиками. Код АТХ N02B В74.

Фармакологічні властивості.

Аналгетичний, жарознижувальний засіб. Фармакологічні ефекти препарату зумовлені властивостями його діючих речовин.

Парацетамол – ненаркотичний аналгетик, виявляє знеболювальну і жарознижувальну дію, зумовлену пригніченням синтезу простагландинів та інших медіаторів болю і запалення переважно у центральній нервовій системі. Знижує збудливість центру терморегуляції гіпоталамуса.

Пропіфеназон виявляє виражену аналгетичну і жарознижувальну дії, пов’язані з блокадою синтезу простагландинів переважно у центральній нервовій системі; у високих дозах виявляє  також протизапальний і помірний спазмолітичний ефекти.

Кодеїн виявляє аналгетичну дію, зумовлену збудженням опіатних рецепторів у різних відділах центральної нервової системи і периферичних тканинах, що призводить до стимуляції антиноцицептивної системи та зменшення емоційного сприйняття болю; виявляє також центральну протикашльову дію за рахунок пригнічення збудливості кашльового центру.

Фенобарбітал виявляє пригнічувальний вплив на центральну нервову систему, має седативну, снодійну і деяку міорелаксуючу дію, зменшує емоційну реакцію на больові відчуття.

Кофеїн стимулює психомоторні центри головного мозку, виявляє аналептичну дію, підсилює ефект аналгетиків, усуває сонливість і відчуття втоми, підвищує фізичну і розумову працездатність.

Клінічні характеристики.

Показання.

Больовий синдром слабкої і середньої інтенсивності різного генезу: головний біль, зубний біль, невралгії, міалгії, артралгії, первинна дисменорея. Гарячковий синдром при застудних  захворюваннях і грипі.

Протипоказання.

Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату, а також до піразолону або споріднених сполук (що містять феназон, пропіфеназон, амінофеназон, метамізол), ацетилсаліцилової кислоти, фенілбутазону, опіоїдних аналгетиків. Тяжка печінкова і/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, респіраторні захворювання із задишкою, обструктивним синдромом (у т.ч. бронхіальна астма; стани, що супроводжуються пригніченням дихання); внутрішньочерепна гіпертензія, артеріальна гіпертензія, виражена артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, алкогольне сп’яніння, алкоголізм, глаукома; порушення сну і підвищена збудливість, гостра порфірія; вроджена гіпербілірубінемія, медикаментозна та наркотична залежність (у тому числі в анамнезі), панкреатит, цукровий діабет, гіпертрофія передміхурової залози; захворювання крові; органічні захворювання серцево-судинної системи (декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, тяжкий атеросклероз, схильність до спазму судин, ішемічна хвороба серця); епілепсія, гіпертиреоз; депресія та/або депресивні розлади зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки, міастенія, літній вік; травма голови, період після операції на жовчних шляхах. Не застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО; протипоказано пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти або β-блокатори.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (седативні засоби, снодійні, транквілізатори, міорелаксанти, алкоголь), можливе взаємне підсилення побічних ефектів (пригнічення центральної нервової системи, дихального центру, розвиток гіпотензії).

При одночасному призначенні з індукторами мікросомального окиснення (барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, нікотин, рифампіцин, саліциламід тощо), трициклічними антидепресантами, а також при вживанні алкоголю значно підвищується ризик гепатотоксичної дії.

При одночасному застосуванні з препаратами, що містять парацетамол, можливе передозування парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами (алкоголь, фенітоїн, карбамазепін, ізоніазід та рифампіцин) збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися внаслідок застосування домперидону.

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтними (аценокумарол, варфарин) або з нестероїдними протизапальними засобами може привести до появи побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

Кофеїн підсилює дію (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, α- та β-адреноміметиків, психостимулюючих засобів, інгібіторів МАО (фуразолідон, прокарбазин, селегілін).

Кофеїн знижує ефективність анксіолітиків, снодійних і седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну з ШКТ, з тиреотропними засобами – підвищується тиреоїдний ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію в крові. Гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.

Кодеїн може пригнічувати ефекти метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову перистальтику. Кодеїн може посилювати дію засобів, що пригнічують центральну нервову систему (включаючи алкоголь, анестетики, снодійні лікарські засоби, седативні препарати, трициклічні антидепресанти, фенотіазинові транквілізатори), однак ця взаємодія не має клінічного значення при застосуванні рекомендованих доз препарату.

Фенобарбітал індукує ферменти печінки і, відповідно, може прискорювати метаболізм деяких ліків, що метаболізуються цими ферментами (включаючи непрямі антикоагулянти, серцеві глікозиди, протимікробні, противірусні, протигрибкові, протиепілептичні, протисудомні, пероральні цукрознижуючі, гормональні, імуносупресивні, цитостатичні, антиаритмічні, антигіпертензивні лікарські засоби тощо). Фенобарбітал посилює дію аналгетиків, місцевих анестетиків та лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (засобів для наркозу, нейролептиків, транквілізаторів), алкоголю.

Одночасне застосування фенобарбіталу з іншими препаратами, що виявляють седативну дію, призводить до посилення седативно-снодійного ефекту та може супроводжуватися пригніченням дихання. Ліки, які мають властивості кислот (аскорбінова кислота, хлорид амонію) посилюють дію барбітуратів. Можливий вплив на концентрацію фенітоїну в крові, а також карбамазепіну та клоназепаму. Інгібітори МАО пролонгують ефекти фенобарбіталу.

Рифампіцин може знижувати ефект фенобарбіталу. При застосуванні разом з препаратами золота збільшується ризик ураження нирок.

При тривалому одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами існує ризик утворення виразки шлунка та кровотечі.

Одночасне застосування фенобарбіталу разом із зидовурином посилює токсичність обох препаратів. Фенобарбітал може прискорювати метаболізм пероральних контрацептивів, що призводить до втрати їх ефекту.

Тривале застосування протисудомних препаратів може зменшити ефективність парацетамолу.

При повторному застосуванні парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину).

При одночасному застосуванні з антиаритмічними засобами фенобарбітал підсилює гіпотензивний ефект соталолу і прискорює метаболізм мексилетину.

Пропіфеназон може підсилювати дію пероральних протидіабетичних засобів, сульфаніламідних препаратів, антикоагулянтів, ульцерогенний ефект кортикостероїдів.

Ефективність препарату може зменшитися при одночасному застосуванні з холестираміном, холінолітиками, антидепресантами, лужними речовинами.

Парацетамол прискорює виведення хлорамфеніколу, метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу.

Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну.

Особливості застосування.

Необхідно порадитися з лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки. Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.

Ризик розвитку синдромів Стівенса-Джонсона та Лайєла є найбільшим у перші тижні лікування.

З обережністю застосовують хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки (у стадії загострення), при полінозах, а також пацієнтам літнього віку.

Надмірне споживання кофеїнвмісних продуктів (кава, чай) на тлі лікування може спричинити симптоми передозування.

При тривалому безконтрольному застосуванні препарату у високих дозах можливий розвиток звикання (зниження аналгетичного ефекту), залежності від препарату (у зв’язку з вмістом кодеїну), ниркової і/або печінкової недостатності.

При лікуванні більше 7 діб необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки (активності печінкових трансаміназ).

Препарат може змінювати результати аналізів допінг-контролю спортсменів та ускладнювати встановлення діагнозу при «гострому животі». У період лікування необхідно виключити вживання алкоголю.

Слід уникати тривалого застосування препарату у зв’язку з можливістю його кумуляції та розвитку залежності, можливий синдром відміни. У випадках, коли біль в ділянці серця не минає після прийому, необхідно звернутись до лікаря для виключення гострого коронарного синдрому. З обережністю призначають при гіперкінезах, гіпертіреозі, гіпофункції надниркових залоз, тяжкому перебігу гіпотензії, декомпенсованій серцевій недостатності, гострому та постійному болю, гострій інтоксикації лікарськими засобами, при запальних або обструктивних захворюваннях шлунка. Ризик нейтропенії та агранулоцитозу існує переважно через присутність пропіфеназону. Якщо така реакція відбувається після прийому препарату (підвищена температура, біль у горлі, виразки та абсцеси у роті, періанальні абсцеси, а також зменшення кількості гранулоцитів крові), слід негайно припинити прийом препарату. Описані побічні ефекти зазвичай оборотні і зникають упродовж 1-2 тижнів.

Враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Пацієнтам, які приймають аналгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Не перевищувати зазначених доз.

Не приймати препарат з іншими засобами, що містять парацетамол.

Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період застосування препарату слід утриматись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психічних і рухових реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Дорослим призначають по 1-2 таблетки 1-3 рази на добу, бажано після їжі, запиваючи невеликою кількістю води.

Дітям старше 12  років призначають по ½ -1 таблетці 1-2 рази на добу.

Максимальна добова доза для дорослих становить 6 таблеток (за 3-4 прийоми), для дітей старше 12 років 3 таблетки.

Тривалість курсу лікування залежить від ефективності і чутливості до терапії, становлячи зазвичай не більше 5 діб при лікуванні больового синдрому і не більше 3-х діб при лікуванні гарячкового синдрому.

Діти.

Застосовують дітям віком від 12 років.

Передозування.

При передозуванні препарату кожен активний компонент може спричинити специфічну симптоматику. Передозування, як правило, зумовлено парацетамолом.

Симптоми: при перевищенні рекомендованих доз можливі нудота, блювання, гастралгія, підсилення потовиділення, блідість шкірних покривів, тахікардія, аритмія, пригнічення дихального центру, порушення орієнтації, артеріальна гіпотензія, анорексія, біль у животі, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення протромбінового індексу. Слід мати на увазі, що застосування парацетамолу у дозі понад 6 г може спричинити тяжке ураження печінки. Ураження печінки може проявитися через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках – з летальним наслідком. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження нирок. Відзначалась також серцева аритмія. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. Великі дози кофеїну можуть спричинити біль в епігастральній ділянці, блювання, збільшений діурез, прискорене дихання, екстрасистолію, тахікардію чи серцеву аритмію; впливати на центральну нервову систему (втрата свідомості, безсоння, нервове збудження, дратівливість, стан афекту, тривожність, тремор, судоми). Передозування пропіфеназону може спричинити ураження ЦНС (судоми, кома). При передозуванні фенобарбіталу можливі нудота, атаксія, ністагм, пригнічення дихання, аж до його зупинки, головний біль, тахікардія, слабкість, пригнічення серцево-судинної діяльності, включаючи порушення ритму, зниження артеріального тиску, аж до колаптоїдного стану. Великі дози препарату можуть спричиняти зниження температури тіла, уповільнення пульсу, зменшення діурезу, пригнічення ЦНС, аж до коми.

Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, призначення кишкових адсорбентів (активоване вугілля тощо), симптоматична терапія. Антидотом парацетамолу є ацетилцистеїн.

Побічні реакції.

Припинити застосування препарату та негайно звернутися до лікаря у випадку виникнення побічних реакцій.

Терапевтичні дози препарату зазвичай добре переносяться. Побічні реакції зумовлені переважно наявністю у складі препарату парацетамолу.

З боку травного тракту: нудота, блювання, запор, відчуття тяжкості та біль в епігастральній ділянці; при тривалому застосуванні препарату у високих дозах можливий розвиток гепатотоксичної дії, гепатонекроз (дозозалежний ефект), диспепсія, печія, сухість у роті, виразки слизової оболонки рота, гострий панкреатит у пацієнтів з холецистектомією в анамнезі.

Гепатобіліарні розлади: порушення функції печінки, у тому числі печінкова недостатність (гепатотоксичність зазвичай асоціюється з передозуванням парацетамолу), підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця.

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, зниження швидкості психічних і рухових реакцій, здатності до концентрації уваги, психомоторне збудження і порушення орієнтації, парадоксальне збудження, головний біль, тремор, парестезії, занепокоєність, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сплутаність свідомості, ейфорія, дисфорія, галюцинації, тривога, седативний стан, у випадках тривалого застосування у високих дозах можлива залежність, атаксія, порушення координації рухів, ністагм, втомлюваність, когнітивні порушення, загальна слабкість.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія, зміни артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, аритмія, брадикардія, біль у ділянці серця.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, включаючи мегалобластну та гемолітичну, синці чи кровотечі; сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, лейкоцитоз, лімфоцитоз. При тривалому застосуванні у високих дозах – апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання, порушення функції нирок, ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз. При тривалому прийманні препарату у високих дозах можливий розвиток нефротоксичної дії (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

З боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);

З боку шкіри та підшкірних тканин: ексфоліативний дерматит, пурпура, алергічний дерматит, крововиливи, фото сенсибілізація.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до НПЗЗ;

Інші: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми, міоз, посилене потовиділення, при тривалому застосуванні існує ризик порушення остеогенезу, дефіцит фолатів, імпотенція, синдром відміни, який зазвичай може виникати при різкій відміні лікарського засобу та супроводжується виникненням кошмарних сновидінь, нервозністю, підвищенням температури тіла, збільшенням лімфатичних вузлів, утруднене дихання.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері.

Категорія відпуску. 

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоровя народу».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61002, м. Харків, вул. Мельникова, 41.

Понравилась статья? Поделить с друзьями:
  • Liitokala lii 100 инструкция на русском
  • Руководство по организации учебного процесса в учебных воинских частях внг
  • Как заработать на криптовалюте новичку пошаговая инструкция 2022 года
  • Руководство по изготовлению вина
  • Квасцы жженые инструкция по применению при стоматите детям